Подих осені

Нічний дощ

Заплакана шибка. Стіна дощу.
То осінь поволі бере своє.
В крихкій нічній тиші чомусь тремчу.
А дощ за вікном безперервно ллє.
Вологою зовсім впилась земля.
Вирує негода, злий вітер рве
Відчинені вікна, дроти й гілля
Скуйовджене мокрих ущент дерев.
Мій затишок скромний. Диван і плед.
У кухлі парує солодкий чай.
Знов осінь справляє бучний бенкет
Щорічний. У прірву нічних мовчань
Летять літні марні надії й сни,
Мов листя пожовкле. Гойдає сум
На крилах примарних тіней нічних
Дощу монотонний докучний шум.

Валентина Дрегваль

Подобається

#1901 в Різне
#454 в Поезія

У тексті є: осінь, небо, осінній пейзаж

Відредаговано: 26.10.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись