Подих осені

В зелених нетрях старого парку...

В зелених нетрях старого парку
Осінні пахощі ледь вловимі
Й такі солодкі. Надворі жарко
Іще, мов влітку. Химери дивні
Мені ввижаються в спорожнілих
Стежках, заплутаних й загадкових.
То, мабуть, осінь в кленовім гіллі
Свою наспівує колискову
Ледь чутно й лагідно. Подих вітру
Необережний на землю ронить
Пожовкле листя. Бринить в повітрі
Осінній смуток. А на долоні
Тремтить тендітна кленова зірка,
Що щойно впала мені під ноги.
Чому ж душі моїй раптом гірко
Прощання з літом дається знову?

Валентина Дрегваль

Подобається

#2001 в Різне
#487 в Поезія

У тексті є: осінь, небо, осінній пейзаж

Відредаговано: 26.10.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись