Подих осені

Сиві хмари поволі...

Сиві хмари поволі затягують синяву неба
В непроглядний для сонця розпливчасто-димчастий бруд.
І уже я й довкола, не тільки всередині себе,
Помічаю симптоми найперших осінніх застуд.
Вже ранкова імла тьмянить шибку вологим серпанком,
Мов непрохані сльози моїх непоборних жалів.
І ця зелень, ледь торкнута жовтим, вже осені бранка,
Вже за лічені дні їй судилось стелить на землі
Золоті килими падолистом легким невагомим,
Що й найважчу ходу сповивають у тишу м'яку.
Перші дотики осені, майже іще підсвідомі,
Вже пробуджують в серці зажуру тендітну й легку.

Валентина Дрегваль

Подобається

#1728 в Різне
#408 в Поезія

У тексті є: осінь, небо, осінній пейзаж

Відредаговано: 09.09.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись