Подих осені

Невже це осінь...

Невже це осінь перші шле листи?
Чи просто спека липи обпалила?
Якийсь новітній незнайомий стиль.
Бруківка, вкрита листом облетілим.
У липні падолисту ще ж не час!
Ще б листю з вітром ніжно шепотітись
Про заповітне. Й тихий смуток враз
Затріпотів над розпашілим світом.
В повітрі млосна втома розлилась,
Скувала подих і мені, і вітру.
У липні ж падолисту ще не час,
Це ж барви зовсім іншої палітри!
Тож звідки раптом цей пожовклий лист,
Що передчасно землю всіяв рясно?
Щось мов зламалось. Все не як колись.
Щось негаразд. Зі мною. З світом. З часом.

Валентина Дрегваль

Подобається

#2001 в Різне
#487 в Поезія

У тексті є: осінь, небо, осінній пейзаж

Відредаговано: 26.10.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись