Подих осені

Гарячий спалах горобини...

Гарячий спалах горобини
Майнув у сутінках осінніх,
Мов освітивши сіру днину
Вогку й холодну. Я донині
Такого ще не чула смутку,
Що, ніби дотик шовку зимний,
Байдужістю сповив нечутно
Усі чуття, колись нестримні,
І поривання. В сивий холод,
В тендітну паморозь ранкову
Вже загорнулось серце кволе
І втомлене. Але раптово
Червоні кетяги розкішні
У плетиві гілок безлистих
Знов розбудили мрії грішні
Яскравим спалахом вогнистим.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше