Подих осені

Над річкою густіє сива сутінь...

Над річкою густіє сива сутінь.
В гладінь холодну верби задивились
Замріяно. Душа тебе забути
Й хотіла б, та не має стільки сили,
Щоб жити знову без надій химерних
На диво. На чудесний збіг обставин.
Хвильки мов пестять сумовитий берег,
Шепочуть щось таке легке, ласкаве
Й беззахисне. Панує пізня осінь
У цілім світі. Вже останнє листя
До ніг лягає. І в вербові коси,
Вплітає вітер сутінки імлисті.

Валентина Дрегваль

Подобається

#2000 в Різне
#487 в Поезія

У тексті є: осінь, небо, осінній пейзаж

Відредаговано: 26.10.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись