Подих осені

Візьми мені еспресо...

Візьми мені еспресо, любий!
Терпкою хвилею тепла
В осінній вогкості я губи,
Мов поцілунком, обпекла.
І стало легше. Сум осінній
Згорнувся в затінку душі
М'яким клубочком. Павутиння
Плете в повітрі міражі
Із тиші мирної. Воліла б
Я так блукати без кінця
В старому парку разом, милий.
Забути про невпинний час, 
Похмурий вечір непривітний,
Дрібний холодний дощ з-під хмар.
Не тямити, куди і звідки,
Аби за руку ти тримав 
Мене. А решта все байдуже.
Ці тіні перехожих. Слів 
Пусте відлуння. І калюжі,
В яких кленові зорі, дві,
Ще догоряють, не зотліли
В суцільнім зимнім забутті.
І сірі сутінки, безсилі
Сховати бурю почуттів.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше