Подих осені

Все довкіл запинається сірим...

Все довкіл запинається сірим.
Сірі хмари важкі дощові
Небо важко і щільно обсіли.
Дощ дрібний запорошує світ
Густо-сірий. На мокру бруківку
Лист останній злітає з дерев.
Барв яскравих останню криївку
Пізня осінь в данину бере,
Прирікаючи все на похмуру
Сіру вогкість, холодну й глевку.
Лиш остання троянда безжурно
Ще сміється в промоклім садку,
Ще чекає на сонячний промінь,
На зрадливе останнє тепло.
Я сховаю ту квітку в долонях,
Припаду до пелюсток чолом,
Мовби прагнучи з неї напитись,
Мов росою, знов світлом надій.
І розвіється сірість несита
Хоч на хвильку під чарами мрій.

Валентина Дрегваль

Подобається

#2000 в Різне
#487 в Поезія

У тексті є: осінь, небо, осінній пейзаж

Відредаговано: 26.10.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись