Подих осені

Останні зорі вітер...

Останні зорі вітер з кленів зносить,
Жбурляє на бруківку їх щосили.
Верба стара купає в хвилях коси
Пожовклі зовсім, наче посивілі.
І тягнуть в сіре небо голі віти
Дерев примари у німій розпуці
Від туги за своїм минулим літом,
За золотим вбранням, що у пилюці
Безслідно згине, стоптане й забуте.
Недовгий вік красі судила доля.
Снується павутинням сивий смуток
В повітрі і вкриває світ поволі.

Валентина Дрегваль

Подобається

#2001 в Різне
#487 в Поезія

У тексті є: осінь, небо, осінній пейзаж

Відредаговано: 26.10.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись