Сонце осіннє ще пестить троянди тендітні Ніби ласкавим зрадливим останнім теплом, Що з неба блакитного лине, удавано літнє Й привітне. Й серцю здається, немов не було Довгих дощів і нещадного вітру різкого, Глевкої й вогкої густої туманної мли, В якій безнадійно губилося місто ранкове, Що небо незмінно синіло й троянди цвіли... Серце наївне ніяк не наважиться вірить, Що вже незабаром минеться пора золота, Світ перетвориться в марево мокре і сіре, Й зникне без сліду цих радісних барв ряснота.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.