Подих осені

Сонце осіннє ще пестить...

Сонце осіннє ще пестить троянди тендітні 
Ніби ласкавим зрадливим останнім теплом,
Що з неба блакитного лине, удавано літнє
Й привітне. Й серцю здається, немов не було
Довгих дощів і нещадного вітру різкого,
Глевкої й вогкої густої туманної мли,
В якій безнадійно губилося місто ранкове,
Що небо незмінно синіло й троянди цвіли...
Серце наївне ніяк не наважиться вірить,
Що вже незабаром минеться пора золота,
Світ перетвориться в марево мокре і сіре,
Й зникне без сліду цих радісних барв ряснота.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше