Подих осені

Сонце осіннє ще пестить...

Сонце осіннє ще пестить троянди тендітні
Ніби ласкавим зрадливим останнім теплом,
Що з неба блакитного лине, удавано літнє
Й привітне. Й серцю здається, немов не було
Довгих дощів і нещадного вітру різкого,
Глевкої й вогкої густої туманної мли,
В якій безнадійно губилося місто ранкове,
Що небо незмінно синіло й троянди цвіли...
Серце наївне ніяк не наважиться вірить,
Що вже незабаром минеться пора золота,
Світ перетвориться в марево мокре і сіре,
Й зникне без сліду цих радісних барв ряснота.

Валентина Дрегваль

Подобається

#1728 в Різне
#408 в Поезія

У тексті є: осінь, небо, осінній пейзаж

Відредаговано: 09.09.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись