Подих осені

Нас тільки двоє...

Нас тільки двоє: я і осінь.
Йдемо крізь тихий падолист.
Я б в нім згубилася назовсім.
Чи розчинилася б в імлі
Туманів вранішніх. Подалі
Від всіх жалів, турбот, марнот.
Душа прозорої печалі
Моя вже сповнена давно.
Такої, як оце повітря,
Терпкої і п'янкої враз.
Мережить небо верховіття
Дерев. Невпинно плине час.
Ось-ось блакитна ніжна сутінь
Впаде на місто гомінке.
І осінь знов мене відпустить
Назад в буденне і глевке...

Валентина Дрегваль

Подобається

#2001 в Різне
#487 в Поезія

У тексті є: осінь, небо, осінній пейзаж

Відредаговано: 26.10.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись