Подих осені

Заблукати у нетрях лісу...

Заблукати у нетрях лісу,
Де осінні палають барви
І проміння спадає скісно
Крізь мереживо златоглавих
Верховіть. Розчинитись зовсім
В непорушній прозорій тиші.
Загорнутися в теплу осінь,
Наче в хустку, таку затишну
І м'яку. В колисковий шерех
Падолисту поринуть сонно.
Пити неба бездонний келих
Спраглим поглядом безборонно.
Всі минулі жалі й скорботи,
На поталу віддати вітру.
Почуватися безтурботно,
Мов тендітна запізня квітка,
Що не знає сумної долі
Швидко згинути й на осонні
Ще втішається під цим кволим
Вже останнім осіннім сонцем.

Валентина Дрегваль

Подобається

#2001 в Різне
#487 в Поезія

У тексті є: осінь, небо, осінній пейзаж

Відредаговано: 26.10.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись