Холод осінній не знищив троянди барвисті В парку старому. Ще око потішать красуні, Аж поки хмари похмурі дощами насунуть, Сонце привітне надовго закривши над містом Сірим й понурим. Асфальт і бетонні громади. Голих дерев ревматизмом покручені руки В небо застигло простягнуті, сповнені муки В марному прагненні десь відшукати розраду. Звичний пейзаж. Пізня осінь великого міста. Люди на вулицях вбрані у щось чорно-сіре. І у повітрі немовби зависла зневіра Й втома. Лише парасольки строкаті, мов квіти Дивні казкові, в осіннім дощі розпустившись, Мов розганяють цю щільну уїдливу сірість, Що полонила і простір, і душу суцільно, Небо у хмари, здається, навіки сповивши.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
