Подих осені

Дихнула осінь першим холодом...

Дихнула осінь першим холодом
В моє прочинене вікно.
Вкриває землю тьмяне золото
З беріз і кленів. І у скло
Крихке й тонке під ранок сковує
Дрібні калюжки перший лід.
Здаються вулиці казковими
У загустій туманній млі,
Яка пом'якшує всі обриси,
Ховає лінії і суть.
Та гул проспекту мов скорописом
Унизує цю каламуть
Й руйнує тихі чари осені,
Ранковий ніжний напівсон
І затишок. І перші промені
Уже розсіюють вельон
Туману. І зникає марево
Ілюзій звабних і чудних
Без сліду в небесах захмарених.
Лиш сиза мряка сіє з них.

Валентина Дрегваль

Подобається

#2001 в Різне
#487 в Поезія

У тексті є: осінь, небо, осінній пейзаж

Відредаговано: 26.10.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись