Подих осені

Першим дотиком осені...

Першим дотиком осені,
Позолотою сивою
Обпалило каштани старі.
Серце в вирій знов проситься,
Зовсім знесилене,
Розчароване у дивній грі
Невблаганного часу,
Швидкого й нестримного,
Що несе мимоволі мене.
Сотні втрачених шансів,
Невгаданих символів
Непочутих зізнань... Все майне
У обійми холодної
Зимної вічності,
Що не знає жалів і скорбот.
Там надії вже жодної.
Жодної ніжності.
Жодних прагнень і жодних турбот.

Валентина Дрегваль

Подобається

#2001 в Різне
#487 в Поезія

У тексті є: осінь, небо, осінній пейзаж

Відредаговано: 26.10.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись