Подих осені

Сіє мряка з похмурого неба...

Сіє мряка з похмурого неба.
Все довкола враз стало сумним.
Знову думкою лину до тебе
Крізь криваві заграви війни.

Час спливає. І осінь невпинно
Споконвічну данину збира
Золотим падолистом. Калина
Паленіє. І тиха жура

Сповиває, мов тиша вечірня,
Моє серце. А думка летить
В димну далеч крізь сутінки сірі
Мимоволі туди, де є ти...

Подобається

#2000 в Різне
#487 в Поезія

Відредаговано: 26.10.2024