Подих осені

Втрачає сонце вже владну силу...

Втрачає сонце вже владну силу.
Колише річка на тихих хвилях
Качок, латаття і перше листя
Опале жовте. Є щось врочисте
В м'якій цій тиші. Заосеніло.
Поблякла зелень, покрита пилом
Міським гарячим. Нічне повітря
Вже прохололо. Втрачають квіти
Яскраві барви і розкіш літню.
Цвітуть притомлені і тендітні
Троянди пізні. На горобині
Палають кетяги, мов жарини.
Тривожить серце далекий спомин.
Буває небо таким бездонним
О цій порі лиш. Солодка втома
Оповиває мою свідомість
І закликає у сни звабливі
В яких ми, може, були б щасливі
Під зорепадом рясним кленовим
Удвох з тобою, зустрівшись знову.

Валентина Дрегваль

Подобається

#2000 в Різне
#487 в Поезія

У тексті є: осінь, небо, осінній пейзаж

Відредаговано: 26.10.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись