Подих осені

Висить в повітрі прозорий смуток...

Висить в повітрі прозорий смуток
Густий осінній, немов медовий.
Чи десь існує іще майбутнє,
Чи всюди осінь? Хоча й чудова,
А все ж жалобна. Спадає листя,
Під ноги стелить розкішний килим.
Втрачають шати свої барвисті
Старезні клени. Здіймає хвилі,
Кружляє вальси і полонези
Вже зимний вітер осіннім злотом
І жовті коси скубе березам.
Краса зникає безповоротно
І надто швидко. Похмурі хмари
Немов тяжіють над верховіттям.
Вже серце потай весною марить.
Ще доцвітають останні квіти.

Валентина Дрегваль

Подобається

#2001 в Різне
#487 в Поезія

У тексті є: осінь, небо, осінній пейзаж

Відредаговано: 26.10.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись