Подих осені

Жовтневе небо таке прозоре ...

Жовтневе небо таке прозоре.
Летять під ноги кленові зорі.
Стискає груди журба осіння.
До тебе думка невпинно лине.
Від цього страху я безборонна.
Вже біла паморозь вкрила скроні.
Не тішить тиша дзвінка і чиста.
Нечутно ронять дерева листя.
Безсило й спрагло чекаю звістки.
Таємні сльози печуть повіки.
А навкруги все красою п'яне.
Життя прекрасне. Немов востаннє
Синіє небо, буяють барви,
І так смакує остигла кава.

Валентина Дрегваль

Подобається

#2001 в Різне
#487 в Поезія

У тексті є: осінь, небо, осінній пейзаж

Відредаговано: 26.10.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись