Подих осені

Жовтневий ранок...

Жовтневий ранок. Місто, оповите
Густим туманом, губиться в імлі.
І марні мрії, наче оковита,
П'янять мій розум. Множаться у склі

Вітрин і вікон образи і тіні,
Немов - твої, а все ж таки чужі...
В мені вже все приречено осіннє, -
Не розцвісти. Душа уже в іржі

Безплідних снів, чекань, надій і суму
У вічній безпорадності мовчань.
Якби ж туман сповив гіркі ці думи,
Як нині місто, й втамував печаль

Мою... Якби ж мені хоча б надію
На інші весни, як гілкам дерев...
Вже скоро сонце цю імлу розсіє
Над містом. Та з душі не забере.

Валентина Дрегваль

Подобається

#2001 в Різне
#487 в Поезія

У тексті є: осінь, небо, осінній пейзаж

Відредаговано: 26.10.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись