Подих осені

Десь в мареві неба...

Десь в мареві неба невидимий грає скрипаль
Якусь нескінченну сумну і легку колискову.
Снується в повітрі тонким павутинням печаль
Безмежна і світла. І листя спадає кленове
Замріяно й м'яко. Покірно лягає у пил.
У тлін споконвічний. Під кроки квапливі й байдужі.
Усе мов застигло в осінній жалобі без сил
В душі, вже давно й безнадійно на осінь недужій.

Валентина Дрегваль

Подобається

#2001 в Різне
#487 в Поезія

У тексті є: осінь, небо, осінній пейзаж

Відредаговано: 26.10.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись