Подих осені

Із кленів, лип...

Із кленів, лип, беріз і ясенів
Збирає осінь золоту данину, -
Жбурляє вниз, кружляє без упину
В повітрі, мов зриває вічний гнів

За те, що знищить знов безжальний тлін
Її скарби, всю розкіш і гординю
Поглинувши. І ти так само згинеш,
Поезіє моя, у вирі змін

Нестримному. Та будуть знов і знов
Приходити і осені, і весни,
Хоч все мине, хоч все навіки щезне
В підвалинах міцних світобудов.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше