9.3

— Уже, - зізнаюсь.

Яр складає на грудях руки, приготувавшись слухати, а я поки роздумую, як описати своє звисання з балкона, щоб не нарватися на догану, і заразом розглядаю свого чоловіка.

Мені здається, або він покращав після весілля? І волосся його не блищало таким золотим сонцем. І губи не були злегка припухлими, відверто запрошуючи подорожнього до бенкету. Й очі… очі не пожирали з таким апетитом… І штани не облягали ноги так щільно, привертаючи погляд… І запонки на сорочці не майоріли грайливо… І комір не був так спокусливо розстебнутим…

— Ти тут? — усміхається Яр, повертаючи мене на землю.

— Замріялася, — кажу я.

— Я теж, — каже Яр. — Але з нами дитина.

Зітхаємо синхронно, і так само дивуємося, одночасно, отримавши по величезній фруктовій спіралі.

— Ем… дякую, — Яр розглядає морозиво, немов щойно з ним познайомився.

Після того, як ми з Єгором беремося за своє, теж відкушує, і наминає доволі швидко, першим діставшись до палички. Я розповідаю про мандри балконом, але Яр, здається, повірив тільки у величезний капелюх мами.

— Я все, — викидає паличку в урну.

— Ми теж.

Нагороджуємо переможця поцілунками в щоку — я, схибивши, потрапляю в куточок губ — і роз’їжджаємося в різні боки.

Власне, у який бік попрямує Яр, я точно не знаю, у нього ж кілька підприємств і навіть рекламне агентство, як виявилося… Ні, нерозумно сподіватися, що він прилаштує мене туди…

З якихось причин він бачить мене тільки в домашніх умовах, але коли в мене з’явиться бук, віртуально відкриється цілий світ у чотирьох стінах. Не загубитися б там, я й так у казкових країнах ширяю періодично.

Сподіваюся, знайдуть в разі чого…

І ще сподіваюся, чоловік приїде раніше від гостей, тому що одна я можу присісти ненароком на чийсь капелюх, або передати замість солі перечницю, або чхнути кому-небудь у суп… Якщо йому дорога мама, приїде першим, заспокоюю себе.

Й ось ми приїжджаємо додому, виходимо з автомобіля, Єгор відчиняє двері, і… ми обоє застигаємо на порозі.

— Ма… мм… ма, — вичавлює хлопчисько, помітивши червоний капелюх, що несеться в шлейфі парфумів.

Мої надії на приїзд Яра для моральної підтримки руйнуються, коли усвідомлюю, що свекруха, приїхавши спозаранку, нікуди й не виїжджала.

— Мабуть, я сама виберу собі ноут! — вигадую, як згаяти час без капелюхошкідництва.

— Я допоможу тобі вибрати антивірусник! — підхоплює Єгор, дременувши слідом після першого материного поцілунку в щоку.

— Я знав, що не треба заганяти автомобіль в гараж, — незворушно каже водій, і тільки виїхавши за ворота, ми полегшено видихаємо.

Усі троє. Я роздумую, дзвонити Яру чи ні, але Єгор переконує зробити дзвінок. До речі, вчасно, тому що новенький ноутбук придбаний і буде доставлений за годину додому.

— А антивірусник?! — підскакує Єгор, якому, як і мені, не хочеться повертатися.

— В ноутбук завантажили все, що тобі може знадобитися, — відповідає Яр, — і все налаштували.

Я барвисто дякую чоловіку, кажу, який він у мене розумник, вимикаюся, і ми разом із Єгором вирішуємо, що в нас же ще ціла година є! Ми катаємося на ковзанах у великому торговому центрі, а потім знехотя повертаємося в автомобіль.

— З вітерцем або не поспішати? — з розумінням уточнює Макар.

— Ноутбук потрібно рятувати, — кажу я, і автівка слухняно прискорюється.

Ну а хто знає мою свекруха? Єгор і Яр знають, і то від неї не в захваті. А тут така радість — доставлять ноутбук, поки мене немає, і що вона зробить для коханої невістки? Щонайменше нагородить мій ноут вірусом або залізе на порносайт, щоб потім продемонструвати скриншот моєму чоловікові.

Ну вже ні.

Приїжджаємо одночасно зі службою доставлення. Молодий чоловік, усміхнений і в костюмі — ніколи не бачила співробітників доставляння в костюмах — наполягає на тому, щоб показати мені, як усе працює.

Я не відмовляюся — це можливість уникнути поцілунків свекрухи, і ми бадьоренько крокуємо в мою кімнату. Єгор, як свідок моєї правильної поведінки в присутності стороннього чоловіка в будинку, не відстає.

Ноут не дуже великий і на диво легкий, на колінах тримати не важко, в разі чого, клавіші зручні, як на компі. Підтверджую, що все працює, у тому числі і вай-фай, і певний час просто милуюся ним, навіть не торкаючись.

Ідилія порушується гучними кроками за дверима й голосом свекрухи, коли двері, власне, піддаються.

— Ах, ось ви де!

Цей її вигук «ах» мене дратує, але я стискаю губи й дивлюся в монітор. Напевно, я помиляюся, напевно, зі свекрухою треба не так поводитися, але я просто плачу за рахунками.

— Я рада, що мені все-таки вдалося застати тебе до вечері, — свекруха коситься на ліжко, я киваю Єгору і він підсовує матері стілець. — Наше знайомство почалося не дуже… не дуже… добре…

— Я б сказала, що дуже не добре, — відриваюся від монітора.

Я впевнена, вона хоче бовкнути уїдливу гидоту, але змушує себе усміхнутися. Навіщо? Навіть капелюх колишеться з боку в бік, немов дивуючись і протестуючи.

— Так, — киває, — так буде точніше, але мені б не хотілося, щоб вчорашнє непорозуміння перенеслося на сьогодні.

Взагалі-то, хотіла вона чи ні, а перенеслося, варто тільки згадати її крики під балконом, але я ж мирний воїн, правильно? Без приводу мечем не махаю.

— Я поговорила із сином, — продовжує свекруха, а я дивлюся в її обличчя й повірити не можу, що прийняла за суперницю.

Напевно, від несподіваного вторгнення вночі, тому що зараз я бачу і зморшки біля очей, і втому, і ретельно задрапірований відбиток віку. Але вродлива — цього не відбереш, фігуриста й доглянута блондинка, не беремо до уваги капелюх.

— Він сказав, — приглушує посилено зітхання, але я однаково помічаю, — що змінити нічого не можна й що шлюб його влаштовує. Не таємниця, я готувала для сина дружину з нашого кола…

Не зрозумію, що означає «готувала йому дружину», але мені це не подобається. Вона що, комусь наобіцяла, що влаштує весілля із синочком, а той перебив їй плани, як я своїй хрещеній? Якщо так, у нашого шлюбу з’являється ще одна причина, крім випадковості.