Подих осені

4.4

Інтуїція радить цього не робити.

Речі поки залишаю, розставляю баночки з кремами й іншими потребами у ванній. Краса яка, і зубній щітці Яра вже не так самотньо. Переодягаюся в бриджі та топ, дещо закидаю в кошик із білизною. Ось виділить чоловік мою територію — тоді сміливо розберу інше!

Але коли Яр приходить, не встигаю заговорити з ним про це. Вечеря в компанії хлопчика — й ось самі, як зголоднілі звірі, накидаємося одне на одного, приміряючись, чим би поласувати насамперед. Мене приваблює в ньому все! А в нього є улюблені страви…

— Яре, — цікавлюся набагато пізніше, трохи віддихавшись, — а де батьки Єгора?

— Там же, де й мої, — віджартовується.

— А по правді?

— Не брешу, хочеш — перехрещуся?

— Твій брат тебе б виправив, що правильно говорити «не обманюю».

— О, у вас відбулося близьке знайомство, — з цікавістю перевертається до мене.

Він чекає, що я почну розповідати в подробицях, але я не хочу говорити, що ми були в його кабінеті. Ось зараз я нічого не хочу знати про ту дівчину, малюнки якої він зберігає, тому коротко кажу, що ходили будинком.

— І як тобі будинок? — очі лукаво поблискують, здається, ніби читає мої думки.

— Великий. Гарний, — додаю, подумавши.

— Схожий на дім, про який ти мріяла для себе?

— Ні, — відповідаю абсолютно чесно. — Занадто великий.

— І гарний? — сміється, притискаючи мене до себе. — А я схожий на чоловіка, про якого ти мріяла?

Він стає абсолютно серйозним, а я гублюся й ховаю погляд у нього на грудях, і взагалі почуваюся так, ніби крок убік, й оступишся, а внизу… нікого.

— Я хочу бути не просто твоїм першим чоловіком. Я хочу бути твоїм чоловіком, Злато. Але якщо чесно, я не знаю, чи приймеш ти мене всього.

Мене лякають його слова, здається, ніби хтось перевернув пісочний годинник і відміряв нам час, і якщо ми не встигнемо…

Притискаюся до нього. Утискаюся в нього. Обхоплюю ногами, перекочуючись зверху.

— Ми вже спробували, — шепочу, спускаючись поцілунками нижче пупка, — ти уміщуєшся весь, до останку…

Ми обоє знаємо, що він мав на увазі зовсім інше, а я уникла відповіді, але коли я спускаюся ще нижче, а його долоня натискає на мою голову, це вже не має жодного значення.

Ми єдині…

Ми віддаємося одне одному і пристрасті…

Згодом, вдоволений, він розповів про своїх і Єгора батьків. Нічого тривіального, так часто буває в заможних сім’ях: у них своє життя, дітей забезпечили й залишили. До того ж Яр давно жив окремо, а Єгор наступного року їде в Англію. Ні, не до батьків, вони в Нідерландах, просто в Англії він отримає гідну освіту й зелений квиток у майбутнє.

— У тебе теж такий квиток?

— У мене золота картка з народження, — знову віджартовується, як завжди, коли не бажає відповідати.

— А Єгор хоче їхати?

— А що його тут тримає?

— Ти?

Зітхає, і я думаю, що промовчить або знову віджартується, але чую ледве розрізнено й так, ніби звук хтось вириває силою:

— Я для нього такий же чужий, як і інші.

Купа питань, але не наважуюся поставити. Не зараз. Не всі одразу. Втішно пещу груди чоловіка і відчуваю, як провалююсь у сон, і поцілунок відчуваю, втішний, для мене, і так само як кілька хвилин тому, чую здавлений голос Яра:

— Ця дівчина…

Затамовую подих. Зараз він скаже, що ніяких малюнків немає, або що все це в минулому, або що його брат — фантазер…

— Забудь.

Я лежу в нього під пахвою, намагаюся не виказати себе диханням і посилено плескаю віями попри те, що сліз ніхто не побачить. Але коли гаряча крапля все-таки сповзає, долоня Яра торкається моєї щоки, знищуючи зрадницю. Шкода, що так само просто я не можу вчинити розправу над ревнощами, які виїдають мене гострим перцем, і диким бажанням побачити обличчя незнайомки.

А що як завтра…

— У моєму кабінеті відеокамери, — вчасно попереджає Яр.

Але як він здогадується про мої задуми?!

Лежу, думаю, голова пухне, жодної світлої думки, проте зовсім забуваю, що збиралася поплакати.

— Все? Добрих снів, — чоловік перевертається набік, я притискаюся до його спини й мала я в цю хвилину незнайому дівчину з малюнка! Він мій і зі мною, а що було й чи було, мене не обходить.

— Добрих снів, — бажаю абсолютно щиро й засинаю з усмішкою.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше