4.2

Чай гарячий, немов заварили хвилину тому, смачний, приємно обпікає піднебіння.

Ось воно, ранок заміжньої жінки, міркую під розправу з ванільним сирком. Незвичні до гімнастичних навантажень м’язи трохи ниють, підтверджуючи, що не наснилося — спала не сама, і заснула не одразу. Діамант відкидає лимонні відблиски — так, заміжня, не сумнівайся. Ванна, яку можна сміливо здавати квартирантам, привітно розчиняє двері: чоловічий шампунь, крем для гоління, чоловіча бритва — вибирати не доводиться, користуюся тим, що є.

Волосся сушу рушником, а не феном, мені здається, воно ніколи не було таким пухнастим. Обличчя трохи сушить від нестачі крему, ризикую з експериментом і тепер ментолом пахнуть не лише мої ноги. Холодить, бадьорить, день пережити можна.

Розніжившись, одягаюся в багатостраждальні майку та джинси й, взявши із собою призначеного чоловіком провідника, їду до Лариси за речами.

Якось я не врахувала, що день і навколо можуть зібратися люди, а сумки в мене старенькі, пластмасові в клітинку. Втішає одне: клітинка біло-червона, так би мовити, в улюбленій кольоровій гамі Яра. Намагаюся схопити хоч одну, винести до автомобіля, але водій випереджає.

— Це моя робота, — і дивиться так, ніби я його звільняю.

Доводиться байдикувати й у дверях квартири базікати ні про що з подругою. Ну, це я думаю, що ні про що, а в неї на мене плани.

— Звикай, — під'юджує й підморгує багатозначно. — Ти тепер із багатих, а вони з авоськами не бігають, не солідно.

— Це не авоськи.

— Твоя правда, це гірше. Купиш шкіряні валізи й будеш модно подорожувати по закордонах, — мрійливо закочує циганські очі й раптом пронизує мене рішучим поглядом. — Найкраще подорожувати без нічого і з подругою. Чоловік або нап’ється і пролежить у номері готелю, або не нап'ється і тоді й ти пролежиш у номері готелю. А з подругою можна знайомитися з архітектурою там, кафешками, хутряними магазинами…

Ну ось, стара пісня про шубу…

— Мені час, — поспішаю за Макаром і останньою картатою сумкою.

Лариса поблажливо махає рукою на прощання, пускає театральну сльозу, але я чудово знаю, що це тимчасове відтермінування й до питання хутра ми ще повернемося, а страждання через самотність закінчаться за хвилину після мого від’їзду.

Так і є, озирнувшись біля автомобіля, бачу її у вікні з телефоном. Махаю рукою й ховаюся за тонованим склом. Так, тепер в агентство нерухомості, написати заяву про звільнення і вуаля.

Вуаля не складається.

Директриса вмовляє залишитися; бачачи, що я налаштована серйозно, намагається втиснути мене в межі плутаного законодавства і страхає двотижневим відтермінуванням. Я не найкращий співробітник, але й не найгірший, потрібно — роблю, але якщо я погоджуся, ми обидві нічого не виграємо.

Я просиджу два тижні в офісі, і не факт, що буду не просто сидіти, а працювати, до того ж якщо на мене натиснути, принесу липову заяву від іншої фірми, мовляв, чекають мене вже, бережуть місце, і піду зі скандалом, нервами, але по переведенню.

А життя довге, кулька кругла. Нарешті, директриса гамується й підписує заяву, вона навіть усміхається і штовхає довгу напутню промову, але дивиться не на мене, а на діамант.

— А ким твій чоловік працює?

Так і хочеться огризнутися, але роблю обличчя й загадково усміхаюся. Думаю, я заслуговую на Оскар, тому що я не граю, я дійсно нічого не знаю про свого чоловіка! Ну, крім імені, по батькові, прізвища й адреси, за якою він у цю мить проживає.

Як у школі говорили: у розумі плюсую один? Я в розумі плюсую ікс, тому що пам’ятаю фразу про кілька квартир, на одну з яких він хотів привезти мене.

Навіщо йому кілька?

Або правильніше запитати: для кого?

Настрій руйнується під вежею, яку я спритно й головне дуже швидко знову споруджую. Коли виходимо з автомобіля, я прошу водія віднести сумки в мою кімнату, але залишаю їх не розібраними на порозі. Немає сил, немає бажання що-небудь робити.

На хвилинку лягаю в ліжко, але ледве голова зустрічається з подушкою, чую, як відчиняються двері й хтось заходить.

— Тобі ніхто не казав, що перш ніж лягти спати, потрібно зняти верхній одяг?

І наче навмисне входить той, кому я в цьому домі найменше подобаюся.