Подих між рядками
Вірш третій "Балада павшого воїна"
Вогню віддайте моє тіло без страху,
Хай поглине мене із тріском до останку!
Я палав за життя, був вогнем у бою -
І в смерті згорю, ніби іскра в краю.
Коли дух мій злетить до палацу Асгарда,
Де слава ллється в потоках мечів,
Я стисну в долоні, від спокою холодні,
Сокиру мою - загартану в крові.
Я гляну востаннє на братів по зброї,
На ворогів, що впали в мій слід.
І на жінок, що кохали в тривозі,
У серці, що билося — мов заповіт.
І вершник крилатий по душу зійде -
Ангел смерті, що зветься Валькірія.
Вона несе у собі бурю й надію,
І веде крізь туман у Вальгалу до мрії.
Я торкнусь її губ — червоних, як битва,
Смакуючи славу, як мед бойовий.
І віднині в піснях зазвучить моє ймення —
Як вогонь, що не згас і не впав до землі.
Відредаговано: 30.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
