13

Подих 13

2:10

-Чому так? Озі, я не розумію. Чому він так змінив своє відношення до мене? Чому я вчора так зреагувала? У нього ж день народження був. Це не правильно. А чому він зі мною цілі дві години після занять поводився та ще й зранку годину, чи більше. Ще й дозволив першій привітати. Надто дивно. Чому ти мовчиш?

3:20

-Озі, вируби мене своєю пухнастою лапкою.

7:30

-Доню, прокидайся! Запізнишся!
-Що? Котра година?
-Майже восьма.
-Тату, ти чому мене раніше не розбудив?

8:00

-Все, я побігла!
-Чекай! Ще рано! І ти не поснілала.
-Як ти посмів мене обманути?
-Треба ж було тебе якось підняти!
-Ну добре. Що там у нас на сніданок?
-Картопляне пюре та салат.
-Смакота!
-Знаю!
-Дякую!
-На здоров'я!

8:20

-Хорошого дня!
-Тобі теж!

17:00

-Ура, нарешті я вдома!
-Гав-гав!

18:00

-Дідько, хто вигадав цю алгебру!?

Дзвінок у двері.

-Що? Батькам ще рано повертатись. Хто там ще прийшов?

Біля дверей. 

-Микола?
-Катрусе, я..
-Якого біса ти пив? Ти ж казав, що це не твоє.
-Катю..
-Відповідай.
-Я люблю тебе Катерино!
-Піди проспися! Навигадував собі Бог знає що, а мені відгрібати. Йди додому.
-Катю..
-Йди звідси!
-Я ж від всього серця, а ти!
-Що я не так сказала?
-Я не піду, доки ти мене не вислухаєш!
-Я тебе не слухатиму взагалі, якщо зараз же не підеш додому.
-Чому ти так зі мною?
-Чому ти пив?
-Я...
-Що?
-Це через тебе Катю.
-Ой, то це я винна?
-Винна. Винна, що серце моє вирвала!
-На яких підставах ти до цього дійшов?
-Я сьогодні хотів тебе додому провести, а ти зникла з Жорою в одному провулку.
-Ти серйозно? Нам доручили занести одній самотній бабусі подарунок на день народження! Їй сьогодні дев'яносто років. Ми її привітали і розійшлися. А тебе я зовсім не розумію. Протверезієш, тоді поговоримо. А зараз марш додому.
-Катю..
-Марш, я сказала!

19:00

-Та бляха, чому я плачу!?
-Гав!
-Чай.. він солоний. Фу.

23:00

-Трясця, та що відбувається останнім часом!? На сьогодні в мене взагалі слів немає. Я так більше не можу. Ми повинні завтра поговорити. Інакше буде ще гірше.