12

Подих 12

6:45

-Озі! Ну ти чого?
-Гав-гав!
-Встаю я, встаю! Що ти хочеш?
-Гав-гав!
-Іду я, іду!
-Гав!
-І навіщо ти привів мене до вхідних дверей?
-Гав!
-Відчиняю, тільки у вічко гляну.
-Гав!
-Щооо, чому він прийшов?
-Гав!

Дзвінок у двері.

-Дідько я ж страшна!
-Гав-гав.

Нічого кращого, аніж причесати волосся пальцями я не вигадала.

Дзвінок у двері.

-Бляха. Ну все. Відчиняю.

Дзвінок у двері.

-Привіт!
-Привіт! Ти що тут робиш, Миколо?
-Погуляємо?
-Ти серйозно? Ти мене бачиш?
-Ну, так, а що?
-Нічого дивного?
-А, ой, ти в піжамі, перевдягайся, швиденько.
-Зазвичай, я збираюся не менше години.
-В тебе десять хвилин.
-Ти знущаєшся?
-Ні, швидше.
-Ти дивний.

7:00

-Все, я одягнена. Задоволений?
-Цілком. Ходімо.

Ви вийшли із двору.

-Що? Навіщо?
-Одягай шолом. Міцно тримайся за мою талію і їдьмо.
-Я не хочу.
-Все буде добре. Будь ласка.
-Тільки тому, що в тебе день народження, друже.
-Дяка.

-Врум-врум!

-Сильніше тримайся!
-Тримаюся я!

7:20

-Що ми забули біля лісу, майже взимку?
-Там є альтанка не далеко. Колись там посидимо.
-Колись. Але ж не сьогодні. Мені ще до ліцею потрібно!
-Ми повинні з'їсти по бутербродові. Тримай. - і він вручив мені сендвіч.
-Дякую!
-Смачного!
-І тобі!

Ням-ням.

7:30

-Поїхали?
-Ну, гаразд. Їдьмо. - мляво мовив він.
-Не ображайся, але ліцей я прогулювати не збираюсь.

7:55

-Бувай!
-Я тебе підкину, хочеш?
-Хочу.
-Тоді, десь за тридцять хвилин я буду тут.
-Домовились.

8:40

-Бляха, його ще немає.
-Зачекалась?
-Зачекалась. Поїхали.
-Ого, ти вже освоїлася?
-Освоїлася. 
-Ну що ж, поїхали.

16:00

-Все, я тут, вибач, що так довго.
-Нічого, я лише двадцять хвилин чекала. Все добре.
-Мені шкода. Сідай.
-Сіла, поїхали.

17:00

-Так ось, я маю для тебе подарунок!
-Ну, Катрусе, навіщо? Я ж казав...
-Навіть від тортику відмовишся..?
-Не маю права. 
-Ось і чудово.
-Дякую, тобі!
-Ти маєш зі мною поділитися, я старалася.
-Що? Ти сама зробила? 
-Ну, ні, з мамою.
-Маєте золоті ручки. - мовив хлопець вже смакуючи солодким подарунком і кладучи шматочок в мою тарілку.
-Дякую!
-Смачного!
-Смачного!
-Хехех.
-Я маю ще дещо.
-Що?
-Ось.
-Електрошокер?
-Так.
-Не боїшся, що шокну?
-Я татові розповім.
-Вагома причина цього не робити.
-Ось-ось.
-Спасибі, Катю. Ти цікава.
-Дякую.
-За що ти дякуєш?
-За вечір. Мені пора. 
-Що? Чому?
-Батьки хвилюватимуться.
-Вони обоє зараз на роботі. І будуть лише близько дев'ятої. 
-А-е..
-Щось не так?
-Все так. Але..
-Окей, я завезу тебе додому.
-Я сама.
-Ні. Вже темно.
-Як хочеш.

18:00

-Бувай!
-До затра!
-Еге.
-Чудовий був вечір. 
-Так.

23:40

-Озі, чому мені не спиться?
-Гав-гав!
-Спи, пухнастику.
-Гав!