10

Подих 10

8:30

-Хорошого дня, мам, я побігла, спізнююсь! - кникнула я вибігаючи з будинку.
-Привіт!
-Привіт, ти що тут забув?
-Не проти піти разом до ліцею?
-Окей, ходімо, тільки швидко!
-Гаразд.
-До речі, я тоді так і не запитала, ти чому закони порушуєш?
-В сенсі?
-Тобі не можна їздити на тій штукенції.
-З чого ти взяла?
-А що?
-Ну, якби, то був скутер, а мені за тиждень шістнадцять.
-Ось і через тиждень міг би їздити, а так ти порушник.
-І що? Здасиш мене таткові?
-Ще раз за цей тиждень подібне побачу - здам і совість мене не гризтиме, не хвилюйся.
-Шістка.
-Впевнений? Мені здається, що ще ні, але певне, нею стану.
-Заспокойся. Цей тиждень якось проживу.
-Ось і чудово.
-О, я ж хотів тебе на день народження запросити.
-Я не п'ю. І до твоїх компаній не полізу.
-Ти не зрозуміла. 
-Поясни.
-Ми з друзями святкувати будемо ввечері у клубі, а тебе я хочу запросити до кафе після занять.
-Як все продумано.
-Прийдеш?
-Я не.знаю, що тобі подарувати.
-Нічого не потрібно дарувати, твоєї присутності вистачить.
-Я тебе не розумію, Довбуше.
-Будь ласка, Катрусе.
-Гаразд, Миколо. Я досі нічого не розумію, але прийду.
-Супер!
-Ага. Ми вже біля ліцею, хорошого дня.

15:40

-Катю!
-Га?
-Чекай!
-Що?
-Можна тебе додому провести?
-Довбуш, ти мене дивуєш.
-Ходімо?
-Ну, ходімо.

15:45

-Гарна сьогодні погода, чи не так?
-Гарна.
-Як життя?
-Живу, як бачиш.
-Ясно.
-А твоє?
-Та так, потихеньку.

15:50

-Як день минає?
-Напрочуд, не погано. А твій?
-Я вже й власні дні маю? Поки що, нормально, наче.
-Зрозуміло. Не хочеш вийти погуляти?
-Під дощем?
-Ну, так.
-Ні, дякую, відмовлюсь.
-Шкода.
-Хочеш чаю? - кинула я погляд на дім, біля якого ми вже стояли.
-О, не відмовлюсь!
-Тоді, ходімо, батьків всеодно вдома немає.
-Це добре, чи погано?
-Дивлячись, якого боку глянути. Я переодягнуся, а ти чекаєш, доки закіпить чайник і заль'єш нам чай.
-Добре.
-Озі, наглядай за ним. - сказала я песику, котрий вже їв свою їжу.

16:10

-Смачного! - мовила я, вже наминаючи печиво і запиваючи чаєм.
-Смачного! 

16:20

-Поки дощ притих, ми можемо тебе трішки провести. Так малий?
-Гав!
-Чудово! То пішли?
-Ага.

16:40

-Ну все, бувай, кілька метрів сам пройдеш.
-Окей, дякую!
-Га? За що? - запитала я, але постать нічого не відповіла й сховалася за дверима.
-Гав-гав!
-Дивний він. Особливо останнім часом.

22:10

-Хууух, ура, нарешті я довчила ті уроки!
-Гав-гав!
-Знаю я, що молодець! Тобі добре, нічого вчити не потрібно.

22:30

-Відбій, малюче, іди сюди.