4

Подих 4

-Доброго ранку, Озі. Як спалось?
Клубочок лише поворушив хвостом.
-Ну окей, спи далі. 
Звук будильника.
-Так ліньки вставати! Не хочеш до ліцею, замість мене сходити?
Мовчання.
-Ех ти, ігноруєш мене. Ну спи, спи.
Я встала потягнулася і згадала про ногу.
-Ай! Бляха, ти довго ще болітимеш?
Я зробила декілька вправ на розтяжку. Бігати сьогодні не ходила, не далеко добігла б. Зробила деякі ранкові справи. Кілька хвилин посерфила в інтернеті. Настав час обрати сьогоднішє вбрання.
Оскільки сьогодні немає фізкультури вирішила одягнути якусь сукню.
Першою була блакитна із кількома ґудзиками спереду.
-Озі, як тобі?
-Гав-гав. - мої кросівки порозліталися по кімнаті.
-Окей, зрозуміла.
Вирішила одягнути молочну із застібкою ззаду та дрібним мереживом на кінцівках.
Волосся розпустила, трішки прихопивши пасмо милою шпилькою світло-коричневого кольору.
Почувши приємний запах спустилася на кухню. Озі вже наминав сирника.
-Смачного, малий.
-Доброго ранку, мамо!
-Доброго, люба. Гарно виглядаєш! Йой, та ти вперше за сто років сукню одягнула!  Кого зачаровувати зібралася?
-Було б кого.
-Ну так-так.
-Де тато?
-Спить. З нічного патрулювання нешодавно повернувся.
-Зрозуміло.
-В мене сьогодні теж буде нічна зміна. Зготуєш завтра зранку сніданок?
-Звісно!
-Дякую, доню!
-А зараз куштуватиму твої витвори вищої кулінарії.
-Не перебільшуй, ти й сама вмієш сирники готувати.
-Тому я й називаю це вищою кулінарією!
-Хахах, ну так-так.
-СМАКОТА! Мам, та в тебе золоті руки!
-Я ж хірург, як ніяк.
-Люблю тебе! - після цієї фрази я стоптала ще чотири сирники.
-І я тебе!
-Спасибі, золоторучко! - я підійшла до мами та за секунду поцілувала її в щічку.
-На здоров'я, Катрусе! - мамуся усміхнулась.
Я сходила за речами. Одягнулась. Побажала хорошого дня. І попрямувала до місця призначення.
Я не запізнилася. Просиділа шість уроків. Жодного компліменту не отримала, але одягалася я не для когось. Тому, мені абсолютно байдуже.
Сьомим уроком мала бути Інформатика, але нас відпустили. У вчительки виникли деякі справи. 
Миколу я сьогодні не бачила. В клас до нього, звісно, теж не зазирала.
Прийшла додому. Погодувала Озі. Погралася трішки з ним. Аж тут пролунав дзвінок у двері. Я думала, маму чи тата раніше відпустили. Але за дверима стояв Микола.
-Привіт, як ти?
-Привіт, в нормі. 
-Я теж. Чим займаєшся?
-Лише додому прийшла. 
-Гарно виглядаєш!
-Ну так, спасибі. - яка самовпевненість, жах. - ти теж не погано, особливо сніжинки на волоссі.
-Хахах, знаю. - ну нічого, він теж не відстає.
-Ти прийшов з певної причини, чи просто?
-Ну як сказати, за домовленістю, иак би мовити.
-Зрозуміло. 
-Якщо ти образилась, що не попередив, то не варто, я ж не маю твого номера.
-Ну знаєш, раніше і без цього люди якось спілкувались.
-Мене не було в ліцеї сьогодні.
-Ти що захворів і вирішив заразити мене, аби я склала тобі компанію?
-Цікава ідея, але не цього разу. Просто, були деякі справи.
-Які? Ой, це не моє діло. То що робити будемо?
-Можна було б десь вийти, але ти ще кривенька качечка, тому пропоную і сьогодні переглянути фільм і трохи повчитися. - витягнув кукурудзяні палички з-за  спини.
-Мм, скільки ж я їх не їла!
-Ну от і поїсиш.
Сьогодні вечір був без чаю, але цього ніхто й не помітив.
-Озі, бачу тобі подобається! - мовив Микола, споглядаючи на нього, їдячого кукурудзяні палички.
-Певне, що так.
-Ти ось поясни, як ти могла раніше йому їх не давати, га?
-Так вже вийшло. Я й сама рідко їх вдома їла.
-Ну ви даєте.
-Вхехех.
-Так, ну що ж, хімія, ти готова?
-Не знаю, як вона, а я ні, хвхзхх.
-Тоді, починаймо!
Цього разу фільм був про хімію, точніше з цікавинками про неї. Мені сподобалось. Потім він мені пояснив, як розуміти, де метали, а де не метали. Нагадав, як знаходити валентність. З молярною і молккулярною масою не дуже склалося, алк я трохи пригадала. Загалом, з ним корисно проводити час. Я й подумати про це не могла, раніше.

-Як так вийшло?
-Я ж тільки що пояснював, ти де літаєш?
-Я не про цю хімічну реакцію.
-Про що ж?
-Ну, як так вийшло, що я й подумати не могла, що в тебе є щось толкове і голові?
-Якось вийшло. Хімію легше виконати, аніж відповісти на це питання, хахах.
-Реально, вхвхазах.
З кукурудзяними паличками ми впорались. Доїли декілька вчорашніх фруктів і все. Час прощатися.
-Так, все, тобі вже додому пора, професоре.
-Точно.
Я вивела його за ворота, накинувши курточку. І тут посипав сніг. Багато снігу. Я зліпила сніжку. Зарядила йому в спину. Він мені в обличчя. 
-Все окей?
-Звісно. Бувай! Хорошого вечора!
-Окей, бувай, тобі також!
Я побігла додому зі снігом в оці, вхазахах. Трішки поплакала. Але все добре! Вечір був чудовим. Мене зігріло гаряче какао. А, ой, Озі! А те какао тільки трішки підігріло.
Доробивши уроки та виконавши буденні справи я поставила спекла декілька млинчиків, поїлая лишила тату, лишила записку - "смачного!"  і пішла спати. День був важким, я стомилась. Час відпочити.