ПРОЛОГ

Перемогти може лише той, хто вчасно перестане грати. Я не зміг. Я програв.

Сиджу посеред кімнати нової квартири і розглядаю мусор навколо. Запах алкоголю і цигарок майже вивітрився. Минулої ночі тут від передозування мало не помер хлопець. Я його навіть не знаю. Вечірка була досить великою для двохкімнатної квартири. Але мені необхідний  був шум. Гамір навколо, який зміг би хоч на трохи перебити думки про неї.

Я знаю, що вона не винна.

Але від цього факту легше не стає.

Вона моя сестра! Це раз у раз лунає в голові. Рідна сестра в жилах якої тече кров мого батька. Хапаю пусту пляшку і жбурляю нею об стіну. Та розлітається залишаючи вм’ятину.

Легше не стає.

Хочеться кричати. Рознести весь світ на друзки. Від усвідомлення, що мій батько і її матір довели до смерті мою маму. Від того, що присмак її губ досі у мене на вустах. Вона ж моя сестра! Я не маю права відчувати до неї не те, що любов, а й навіть ненависть. Хоча... Я таки ненавиджу її. За той милий образ, яким ввела мене в оману. Причарувала. Змусила прийняти мачуху. Забути про маму... Так, я її ненавиджу.

Легше не стає.

Моя помста буде страшна. Знищу. Їх усіх трьох. І байдуже, яку ціну доведеться заплатити.

Тоді стане легше.

Двері грюкають та я навіть не повертаю голови. Байдуже. Чую важкі кроки. Зітхання за спиною. Роман сідає поруч.

 - Ворон, я все розумію... Тобі складно. Але не можна себе знищувати. – штовхає мене плечем.

 - А я не буду себе знищувати. Я знищу їх. Вони пошкодують, що так вчинили з мамою.

Повз вікно пролітає ворона з диким криком. Чи то підтвердження чи то застереження. Хтозна...

 - Ти вже склав план, як будеш зваблювати Мішель? – нарешті повертаюся до нього.

 - Ти серйозно? – складає ноги в позі лотоса. – Я думав, що у тебе на фоні стресу дах поїхав... Вона ж твоя сестра, як не як.

 - Вона. Мені. Не. Сестра. – всоте повторюю.

 - Кость, слухай... – він поклав руку мені на плечі. – З такими як вона... Це без варіантів. Я ще на початку прощупав ґрунт... Там багато роботи і не факт, що вийде.

 - Тому ти маєш стати для неї героєм.

 - В якому сенсі?

Я бачу, що Савчук не хоче братися за цю справу. Мішель йому подобається. І мені це на руку. Хоча десь глибоко всередині і шкребуть кішки. Та я туди не заглядаю. Він не хоче її псувати. Однак, почуття дружби зі мною не дозволяють йому відмовитися. Перед ним не простий вибір. Та я знаю, що він все одно вибере мене. І авто, яке я йому пообіцяв, якщо зробить з моєї принципової сестрички шльондру номер один.

 - Сава, не гальмуй. Не мені тебе учити. Ну врятуй її від хуліганів. Подіє приголомшливо. Їх до речі можу організувати.

 - Організуй собі клінінг. – киває на бардак після вечірки. – А я сам справлюся. – піднімається і йде.

Знову ця тишина... Де мій телефон? Аааа... Ось. Набираю номер вчительки англійської. Через Мішель я закинув фантазію, яку плекав з класу восьмого. Але це поправимо.