4. Ідеальна команда

    Зв'язка гелієвих кульок “зробила” ранок всього блоку групи “П-31”. Дівчата традиційно вручили подарунок від всіх, ним виявився кактус улюбленого кольору іменинниці 一 фіолетовий, над яким вона довго сміялась. Потім влаштували масштабну фотосесію з кульками.

   Теплі обійми й дівочий сміх перервав свист чайника, завбачливо поставлений кимось із дівчат, закликаючи всіх на кухню.

   Перекочувавши за довгий стіл, зсунутий з трьох звичайних, почалися традиційні посиденьки за чаєм з солодощами. Вони по черзі виголосили вітання, а Олеся в подробицях переповіла дівчатам свої мандри з кульками, заразивши веселим настроєм надовго. 

   Але як би їм не хотілось свята, та лекції ніхто не скасовував і швидко прибравши кухню, всі розійшлися кімнатами, збираючись на навчання.

   Олеся з Юлею з блоку вийшли першими, згадуючи дорогою минулі дні народження вдома.

   — Рогозіна! 一 невдоволений голос комендантки, наздогнав їх вже на виході, миттєво вирвавши зі спогадів. Жінка стояла при повному параді, готуючись передати пост більш привітній Любові Василівні й сканувала своїм рентгенівським зором.

   Олеся з питанням здійняла брови, гадаючи чим викликаний такий тон, та на думку абсолютно нічого не спадало. І тоді жінка примружила очі з дивним питанням:

   — Це ти забула сумку в таксі?

   Здивування на обличчі Олесі ще більше поглибилось.

   — Таксі… — тим часом пробубніла собі під ніс брюнетка, обіймаючи довгий тубус з кресленнями. І одразу ж радісно видала: — Це ж сумка, яку ти не могла знайти!

   Олеся хмурилась, скоса поглядаючи на подругу, яка буквально іскрилась радістю.

   — Таксі, 一 повторила за нею. 一 А я ж і не подумала...

   — От безголові дівки! Не думають вони, — завела свою “пісеньку” комендантка, хитнувши головою і в її руках опинилась візитівка. — Подзвониш, там номер є.

   Олеся взяла її, втупившись в надпис “Таксі-КЕЛЬТ” два номери телефону і зверху кульковою ручкою додатковий номер з іменем "Максим".

   一 Мені відмовився віддавати, бачте, правила в них такі, 一 продовжила жінка, фиркнувши. 一 Хотіла тебе покликати, а він чекати не став. Знов правила! Бедлам розвели й сходять з розуму, як можуть. От щоб таке сталося в мої часи… — та дівчата її вже не слухали, ступивши за поріг гуртожитку.

   一 Дай зацінити, що коїться, 一 Юля вихопила з рук подруги картку і її усмішка  стала ще яскравішою. — Це ж той таксист, про якого ти щойно розповідала в блоці?

   — Той.

   — Оце завзяття! Зателефонуєш?

   — Ні, — Олеся навіть не задумувалась.

   — Русявко, чому? 一 обличчям брюнетки промайнув непідробний подив.

   — Не до того зараз — диплом на носі й місце в салоні. Ти ж знаєш.

   При проходженні переддипломної практики Олесі запропонували підробіток на вихідні, а після закінчення навчання 一 місце в салоні з повноцінним графіком. Це був той шанс, якого не впускають, бо там і зарплатня одна з найвищих в місті, і умови одні з кращих.

   一 Олесе, місце й так твоє, 一 зітхнула Юля і метнувши швидкий погляд на подругу, зрозуміла, що сперечатися марно, однак не здавалась, знову пройшовшись очима візитівкою. — А цей Максим, який він з себе?

   — Юль, в тебе днюшка. Годі про мене. Що там з вибором одягу?

   Розвернути розмову в інше річище Олесі вдалося. Тільки як виявилося, подруга знову змінила плани, заявивши, що їхня трійця одягне чорні сукні, бо це завжди безпрограшний варіант.

   一 А нам обов'язково виглядати близнючками?

   — Навіть зовсім ми схожі, прямо не відрізниш, — зіронізувала Юля, закотивши очі з явним натяком на свій низький зріст, через який на фоні високих подруг відчувала себе недомірком. — Русявко, тобі треба підібрати щось з відкритими плечима, вигуляєш татушку, бо крім мене її ніхто й не бачить.

   — Обов'язково, де мені її ще вигулювати, 一 Олеся скопіювала тон подруги.

   У підніжжі східців коледжу подруг чекала Віта — дівчина, яка замикала їхню дружню трійцю. Вона була місцевою й навчалась разом з Олесею.

   Білявка привітала іменинницю, вручила подарунок, пояснивши, що там найнеобхідніші штучки для догляду за собою та з усмішкою стерла сліди помади зі щік. Потім загадково усміхнулась.

   — А в мене для вас радісна новина, 一 витримала театральну паузу, перш ніж продовжити. 一 Готуємось в мене. Квартира наша. Домовилась з сестрою, тепер можемо гуляти скільки захочемо.

   — Ідеально, — радісно блимнула очима брюнетка.

   一 Якби ж тільки мені вранці не треба було в салон, 一 Олеся наморщила ніс, згадуючи обов'язки й глипнула на Юлю. 一 А тобі, повнолітня ти наша 一 їхати додому.

   一 Прорвемось, 一 махнула рукою та. 一 Спочатку ще моделювання здати треба.

   一 Іменинниць не чіпають, 一 заспокоїла Віта.

   一 Ага, скажи це нашій Броні, 一 хмикнула Юля. 一 Пішли, мені не можна запізнюватися. В неї ж система штрафів, за кожні п'ять хвилин запізнення 一 шоколадка. Так ні на який клуб не вистачить.

   І дівчата з усмішками рушили всередину.

***

   — Не дуже Варвара Сидорівна? 一 іменинниця, мов дзиґа крутилась перед дзеркалом в крихітній вітальні, з підтиснутими вустами обсмикуючи низ приталеної сукні.

   — Хто?.. — скривилась Віта, змірявши очима подругу.

   — Наша колишня класна, 一 пояснила Олеся з усмішкою. І теж підійшла до дзеркала, оглядаючи себе. 一 Вона й батьків наших навчала. Старий гарт — взірець строгості й добропорядності. Постійно повторювала, що в її часи, всім ученицям лінійкою виміряли довжину спідниці і якщо вона була хоч на сантиметр вище дозволеного… робили зауваження, батьків викликали, проводили виховну бесіду й соромили перед всією школою на загальній лінійці.

   — Жах, — округлила очі Віта. — Оце динозаври.

   Дівчата дружно захихикали, а потім підхопили винуватицю свята з обох боків, забираючи від дзеркала й повели в кімнату, з помисливим виглядом всадивши на стілець.