1. "Вчасно"

  Минуле

   Удача цього вечора явно була не на його боці. В цьому Олексій переконався коли побачив, що у величезному супермаркеті після двадцять другої, працює лиш декілька кас, а обставини змушували його поквапитися. І те, що він так поспішав, змітаючи з полиць все підряд, не додало часу, бо в результаті зекономлені хвилини “з'їла” черга.

   Вирвавшись з двома пакетами на вулицю, чоловік закинув їх в багажник автівки, а телефон тим часом з протяжним писком висвітив чергове нагадування 一 "літак".

   一 Чорт! 一 вилаявся він, ледь не впустивши гаджет на асфальт.

  В його плани аж ніяк не входило запізнення в аеропорт і він все розрахував заздалегідь: пів години вулицями вечірнього міста, двадцять хвилин об'їзною й паркетник домчить до летовища, але затримка зі звітами техконтролю, позапланова поїздка в супермаркет і от, він вже запізнювався.

   А тут, як на зло, погляд випадково зачепився за вітрину з квітами. Знову чортихаючись він поспішив в тому напрямку, бо все мало бути ідеально.

   Влетівши в крамницю, чоловік миттєво обвів очима розкладені квіти й одразу зробив вибір. Однак, квіткарка, яку неочікуваний клієнт відірвав від перегляду улюбленої передачі на екрані ноутбука, прилаштованого в кутку столу, не розділяла його поспішності. Жінка взагалі не розраховувала, когось побачити, оскільки до кінця зміни залишалось не більше п'ятнадцяти хвилин, тому за роботу бралась неохоче.

   — Я поспішаю, 一 Олексій спробував поквапити її невдоволеним тоном, бо те, наскільки повільно збирався його букет, чоловіка явно не задовільняло.

   — Вже закінчую, — стрепенулась жінка, нагородивши його завченою посмішкою. Але це не дало очікуваного результату і тоді вона пустила в хід свій улюблений прийом: — Ви зробили прекрасний вибір. Біла альстромерія говорить про хороший смак. А мовою квітів значить прихильність та духовну близькість з людиною, для якої її обирають. До того ж і алергікам не завдає шкоди — аромат повністю відсутній.

   Пусті балачки не допомогли, бо чоловік нагородив її таким поглядом, що квіткарка вирішила більше не випробовувати на ньому свої прийоми й завершувала обгортати квіти з подвійним завзяттям.

   Олексій ніколи не надавав особливого значення квітам чи їхній "мові", зазвичай брав перше, що траплялось на очі, бо для нього це елемент стандартного набору. В такому плані особливою оригінальністю не відрізнявся, хоча мусив визнати, що цього разу дійсно вибирав, та й маячня про духовну близькість, на диво, була досить-таки влучною.

   "Полівка оцінить", — думав про себе, крокуючи до виходу. 

   Забавне прізвисько згадалось само собою. Дівчина його терпіти не могла з раннього дитинства, до того ж безумно боялась будь-якої згадки про тих самих гризунів, але це не заважало йому постійно називати її так, перекручуючи ім'я. Та все залишилось в минулому.

   Вони не бачились понад рік і запізнитись в аеропорт було неприпустимим, а згадуючи несамовитий характер і різноманітні витівки, якими ця дівчина славилась з п'яти років, розумів, що краще приїхати вчасно, навіть якщо доведеться заплатити штраф за перевищення швидкості. Менша на три роки й вже давно доросла, але вміла поводитись як капризне дитя і на рівному місці могла утнути щось таке, що нікому і в голову не прийде. Тому й не уявляв, як вона жила без його нагляду.

   Вечірнє місто поволі накривала осінь, створюючи меланхолійний настрій. Тротуари майже опустіли, походжали лише поодинокі перехожі, кутаючись в легкі куртки й транспорту значно поменшало, що не могло не радувати.

   Поспішаючи до автівки, Олексій ледь не зіштовхнувся з перехожою. Дівчина прошмигнула повз, процокотівши підборами й до нього долетів обривок розмови телефоном:

   — Ну, все, заходжу в гуртожиток ... Обов'язково, мам. Обійми від мене всіх. На добраніч.

   Олексій хмикнув, згадуючи де в їхньому районі найближчий гуртожиток і глянув їй вслід. Худорлява постать в білій обтислій сукенці й короткій світлій куртці поспішно прямувала вперед, віддаляючись.

    "Чергова малолітня. Вирвалась з-під опіки батьків і одразу уявила себе дорослою, відчувши смак свободи", — підсумував подумки, прилаштовуючи квіти на задньому сидінні автівки. Та згадуючи себе в її віці, зрозумів, що вже й не обтяжував батьків подібними легендами, хоча вони настійливо продовжували робити спроби контролювати сина.

   Всівшись за кермо, він прокрутив ключ запалювання, одночасно пристібаючи ремінь безпеки. Пробуджений бортовий комп'ютер одразу видав стандартну інформацію. Пускова кнопка і двигун відізвався тихим шелестом, а рука автоматично лягла на важіль перемикання передач. Тільки от далі все пішло не за планом, бо випадково впіймав очима силует тієї самої незнайомки.

   一 Куди? — вирвалося в нього, коли дівчина звернула в бік парку. Сказати, що він був здивований подібним поворотом 一 це нічого не сказати.

   Район Лісопарку вважався цілком пристойним та безпечним, чого не можна було сказати про сам парк, який в нічні години переходив під контроль місцевої шпани й злодюжок та був далеко не найкращим місцем для самотніх походеньок. З таких прогулянок можна було повернутись без гаманця, мобільного телефону й інших коштовних речей. Відсутність освітлення приваблювала різношерстий небезпечний контингент і про це знали всі.

   "Дівчинка наривається на пригоди…” 一 пронеслося в голові. Хмурячи брови Олексій міцніше стис кермо, дивлячись їй вслід. Невтішні думки навалювались одна на одну, випробовуючи сумління на витривалість.

   一 Де ж ти росла? Божевільна.

   Слабке світло вуличних ліхтарів вже не досягало її, і незнайомка знайшла спосіб виправити це.

   — А це вже вищий пілотаж. Підсвічувати телефоном в такому місці… 一 продовжив він коментувати й вилаявся не втримавши роздратування, бо помітив, що не один спостерігав за цією картиною.

   Над ржавим білбордом, в млявім світлі ліхтаря, неподалік бокового входу, що більше нагадував перелаз в живій огорожі, тупцювалось двоє волоцюг. Один штовхнув у плече іншого, вказуючи в її напрямку і вони похитуючись рушили слідом.