Розділ 31

Про появу Сашка та його місце в житті Михайла, Настя дізналася відразу, як погодилася дати Яворському ще один шанс. Без зайвих суперечок та докорів, вона вислухала коханого й отримала відповіді на всі-всі свої питання. Ба більше — отримала черговий доказ того, що її коханий — найкращий чоловік у світі. А вона, така недовірлива боягузка, його просто не заслуговує. 

— Я заглядав до нього, він ще спить, — промуркотів Михайло, продовжуючи викладати доріжку з поцілунків на шкірі Насті. 

— Але ж може прокинутись. І почути нас. 

Якби не наявність в будинку маленького дива, вона б з радістю кинулася у вир пристрасті та дозволила чоловікові випробувати на собі усі його забаганки. Та дитина — маленька і дуже допитлива — вимагала більш уважного ставлення до себе та відповідної поведінки дорослих. Зрештою, вони знали на що погоджувались, коли відмовились шукати нянечку для Сашка. 

Сашко… Маленький хлопчик з кирпатим носиком, наймилішою усмішкою у всій галактиці та бездонними, як море очима відразу полонив її серце, засівши там глибоко-глибоко. 

Настя досі пам'ятала їхню першу зустріч та знайомство. І те, як вона — доросла тітонька — хвилювалася не сподобатися маленькому чоловічку. Боялася, бо знала, якими вразливими бувають дітки і як часами важко знайти з ними спільну мову. Особливо, коли ці дітки зростали без батьківської любові. 

Невблаганна доля готувала для Сашка чималі випробування уже з перших днів його життя: народився малюк у той день, коли його власний батько підірвався на міні, а мати — виснажена важкою вагітністю та передчасними пологами — впала в коматозний стан. Довго лікарі боролися за її життя, не покладаючи рук, але врятувати нещасну так і не змогли.  

Так, за лічені дні Сашко став сиротою, поповнивши лави багатьох знедолених, самотніх малюків. І не відомо, якби склалося його життя, якби не випадок, що навіки поєднав долі Сашка та Михайла. 

Коли Сашкові виповнився місяць, його хотіли віддати на всиновлення, та виявилося, що дитина має вади серця. Малюка відправили на огляд до місцевого кардіолога з великою надією, що попередній діагноз педіатра не точний, або ж взагалі — помилковий. 

Коли діагноз підтвердився, було вирішено оперувати. І чим швидше, тим краще. Однак, мало хто з лікарів бажав виконувати таку маніпуляцію над сиріткою безплатно. А фондів благодійних організацій, на жаль, на всіх не вистачало. Отже, почався збір коштів на порятунок Сашка. 

Цими зборами займалася Олеся Волошина — завідувач перинеального відділу та за сумісництвом колишня однокурсниця Яворського. Жінка з перших днів знайомства з малюком, прикипіла до нього душею і щосили намагалася допомогти. Саме вона й познайомила маленького Сашка з Яворським і підштовхнула Михайла до такого важливого кроку у його життя, як усиновлення.