Розділ 18

Дорога до Києва виявилася довгою та виснажливою. Настя навіть встигла кілька разів подрімати й зазирнути у власні сни, де ніжилася в обіймах коханого, гойдаючись на пухнастих хмаринках задоволення. Було так добре, тепло, затишно, а найголовніше — вона зрештою була з тим, ким дихало її серце. 

Коли під колесами авто щось несподівано прошмигнуло, Михайло різко натиснув на гальма й зупинив залізного звіра одним ривком. Настю відкинуло назад і вона відразу ж прокинулася. Яворський же смачно вилаявся собі під ніс й кинувся перевіряти чи кохана не постраждала було випадково. Благо, вона була пристебнута й ремінь безпеки врятував її від небажаних ушкоджень. 

Яворський ретельно оглянув Настю й полегшено зітхнувши, поцілував у губи. Так пристрасно та солодко, що в обох забракло повітря в легенях вже через мить. Михайло відсторонився першим й пробігся поглядом по фігурі Насті, запалюючи тіло дівчини, неначе смолоскип. Йому хотілося того, чого так не вистачало щоночі, далеко від цієї розкішної жінки. І думка про те, що вони знову разом — бентежила все його єство. 

Настя хіхікнула та поцілувала коханого в щоку, потершись об неї своєю. Відчувати поруч тепле рідне тіло, приносило море задоволення. Виявилось, що для справжнього щастя, їй, як і маленьким дітям, потрібно зовсім не багато. І з кожною хвилиною, проведеною з коханим, Настя все більше впевнювалася, що лише цей чоловік здатен подарувати їй ту мрію, якою вона жила. 

— Ти щось замислила, — прошепотів Михайло, коли Настина рука раптово опинилася під тканиною його светра й торкнулася оголеної шкіри. По тілу розкинулися океани сиріток, розбігаючись, неначе хвилі. 

— З чого ти взяв? — лукаво усміхнулася вона, притягуючи коханого до себе. Її вуста обпалило тепле дихання, а потім слідував солодкий палкий поцілунок. Аж в голові запаморочилось від спокуси та задоволення, і Настя притулилася ще ближче до коханого, дозволяючи перетягнути себе на коліна та обійняти за талію. 

— Якщо ми не зупинимось, то можемо спізнитися на святкову вечерю, — пробурмотів Яворський, не відриваючи своїх губ від Настиних. Його руки вже жили своїм життя, вкотре вивчаючи вигини звабливого жіночого тіла, а серце — гучно та нестримно — звучало в такт з ніжним серденьком коханої. 

Серед засніжених дерев, оповитих вечірніми сутінками, вони поринули у неймовірний світ кохання та пристрасті. 

***

У дзеркалі дальнього виду відбивалися поодинокі іскорки ліхтарів, а на горизонті майоріли — неначе зорі — вогні міста. Столиця вітала своїх мешканців шумом та гамом, й численними заторами на дорогах. Усі поспішали повернутися до своїх домівок, аби разом з рідними та друзями зустріти Різдво. 

Настя перебирала пальчиками край свого пальто, прикушуючи при цьому нижню, розпухлу від поцілунків, губу. Чим ближче вони під'їжджали до міста, тим сильніше відчувався легкий трепет в тілі. 

В голові було стільки думок, що здавалося, вона от-от лусне. І не тільки від незнайдених правильних відповідей, а й від страху, що в цьому великому і жорстокому місті, їхня казка закінчиться. Вони повернуться до реального життя і воно вкотре внесе свої корективи у їхні стосунки й не дозволить двом закоханим бути разом. 

— Настуня, що ти там собі придумала? — раптово одізвався Михайло, перебиваючи гул оскаженілих тарганів в її голові. 

— Я? Нічого. 

Вона закусила губу міцніше й впилася нігтями в долоні. Бовкнути дурницю і все зіпсувати, особливо після усіх шаленств останніх днів, було найбільшим її страхом. 

— Я ж все бачу, квітко. У тебе аж зморшка на чолі з'явилася, — зауважив Яворський, усміхаючись, — Я тебе достатньо часу знаю, аби могти оцінювати емоції, котрі так і буяють на твоєму обличчі. 

— Гаразд. Спіймав, — щиро зізналася Настя, ніяковіючи. Зрештою, якщо вона жадає повернути не тільки коханого, а і його довіру та віру в неї, Настя буде змушена з ним поговорити про все-все і свої побоювання теж. 

— Розказуй, квітко, що ти там нафантазувала? 

Настя зітхнула й заговорила. 

Говорила вона довго, не поспішаючи. Розказувала про всі-всі свої переживання, страхи, недоспані ночі та велику радість, коли знову зустріла Михайла. Настя не соромилась відкриватись перед коханим, оголяючи душу та думки. Її  помисли були чистими та світлими, а єдиним бажання — він, їхнє майбутнє разом і створення сім'ї. І їй щиро хотілося вірити, що на цей раз — їм все вдасться. І Яворський готовий бути поруч із нею, незважаючи на помилки минулого. 

— Яка ж ти в мене все-таки ніжна дівчинка, — Михайло притягнув кохану до себе, поцілував вуста й прошепотів на вушко:

— Ти — єдина жінка, яку я коли-небудь кохав, єдина, кому зробив пропозицію і з якою бажаю пов'язати своє життя. 

Серденько тихо заспівало у грудях, прискорено стукаючи. Настя раділа словам коханого й танула в його міцних обіймах. 

— А те, що було в минулому, лише моя провина. На жаль,  в молодості ми занадто гарячі й імпульсивні, аби думати головою. 

— Але ж я теж не мала так чинити. Ставити ультиматум, — проговоривши це, Настя зрозуміла, як їй соромно за ту сварку. А якби доля не подарувала їм другий шанс? Ні, про таке думати було заборонено. 

— Всі ми помиляємось, люба. Але то все в минулому. Давай, там і залишимо усі непорозуміння. В друге, я не бажаю випробувати долю на міцність.