Розділ 2

Норман під"їхав на своєму Ауді універсал до невеликої будівлі. Погода на вулиці була дощовою, хоча в цей місяць року хотілося вже морозів. Від того автомобіль синього кольору перетворився на сіро - чорний. 
"Сподіваюся вони не звертають уваги на зовнішній вигляд майбутнього таксі", - жартівливо подумав чоловік. Норман подивився на припарковане авто.
 

- Так, шини гарні! Дякувати старому Ларсі, - промовив в голос чоловік. 
На вході в будівлю світилися різними кольорами цифри: двадцять - вісімнадцять. І великими літерами гасло під ними: наступний рік буде кращим за минулий. 
- Так, звісно, - промовив Норман, відкриваючи вхідні двері. 
За столом у холі сиділа молода дівчина і розмовляла по телефону,
 

- Вулиця: Сува - 44... Так зрозуміла. Зараз до вас під"їде червоний Форд. Очікуйте дзвінка, - вічливо та зрозуміло, пояснювала вона ситуацію комусь з того боку слухавки.
"Мабуть клієнтові", - подумав трішечки схвильований Норман. 
- Ви мабуть Норман Банс? - таким  же вічливим голосом, запитала дівчина. 
- Так, - відповів чоловік коротким текстом. 
 

- Ми чекали на вас. Пройдіть будь ласка прямо по коридору. Двері під номером сім, - жінка кивнула головою в бік кабінету і знову підняла слухавку телефона.
- Так, компанія по перевезенню: "Таксі Прайс", уважно вас слухаю, - взялася за розмову дівчина. А Норман тим часом попрямував  до вказаного нею кабінету. 
 "Прайс Ендастріс"
"Генрі Прайс" 
Кабінет номер сім. Прочитав написане на дверях Норман. 
 

"І тут фірма носить назву імені засновника. Ха - ха, як мені на таке щастить!"- промайнуло в голові чоловіка і той відразу згадав про старого Ларсі. 
"Мабуть зараз валяється десь на узбережжі, а дехто через нього має шукати нову роботу, як раз перед Різдвом. Ось так,  на вонючих шинах людина забезпечила собі старість про яку можна тільки мріяти", - подумав чоловік і відразу відкинув думки далеко в голову. Так  як заздрощів він не полюбляв, тому старався триматися від таких думок подалі. 
Стук - стук - стук, почувся звук в середині кабінету. 
 

- Проходьте, не соромтесь, - сказав чоловік, років під п"ятдесят, сидячи за великим столом. 
Норман зайшов до кабінету, закривши за собою двері.

- Містере Банс, проходьте. Фірма отримала вашого електронного листа і ми готові взяти вас в наш великий, дружній колектив. Ми надамо вам авто та страховку на всі непередбачувані випадки, - розпочав розмову серйозний Прайс. 
 

- Доброго ранку містере Прайс. Вдячний вам за надану роботу. В оголошенні було вказано: потрібен водій з власним авто. Я звик до свого Ауді і не хотів би пересідати з нього на іншу марку. Ви нічого не подумайте поганого, але мені вже тридцять сім, з яких точно років двадцять я керую авто. Мені не... - та його промову перебив містер Прайс.
- Ні - ні, це звісно ваше право! Якщо вам так буде зручніше будь  ласка... Та тоді страховку доведеться вкоротити, - вставить свої умови власник фірми.
 

- Я нічого не маю проти і згоден на всі ваші умови, - твердо випалив Норман. 
- Тоді ось папери, прошу ознайомитися. Якщо все влаштовує, підпишіть. А я скажу секретарші, щоб та підготувала договір. 
Поклавши на стіл папку з документами Генрі Прайс підняв слухавку свого телефону, щоб дати розпорядження своїй секретарці.  
- Я так розумію ви до нас ненадовго? - приклавши слухавку до вуха запитав Генрі. Мак Ларсі мій хороший знайомий, та я ніяк не виправдовую його рішення покинути свою фірму і своїх людей перед великими святами. Так, кожен робить все, що вважає за потрібне, але... . Так Крістіно, так і страховий поліс, - перервала його репліку секретарша, яка в ту мить підняла слухавку. 
 

 - Ви довго пропрацювали у старого Ларсі! Мабуть розпочинали коли він ще не був таким старим? - жартівливо промовив роботодавець. - Знаючи цю людину я думаю, що йому швидко набридне витрачати гроші, не заробляючи на томість, - з якоюсь упевненістю в голосі додав Прайс. Наче намагався заспокоїти.
У двері постукали і до кабінету зайшла Крістіна, поклавши на стіл папку з паперами. 
 

- Дякую, ти вільна, - промовив чоловік провівши секретаршу поглядом, доки двері не зачинились. 
- Що ж містере Банс. Лишилося тільки заповнити папери і раді вітати вас в колективі, однієї з найнадійніших фірм по перевезенню, - вставши з крісла протягнув свою руку Генрі Прайс. 
Норман у відповідь підніс свою і прийом на працю був зміцнений рукостисканням.