***

Славетний станіславський кондитер пан Володимир Скрут прокинувся одного сонячного ранку п'ятниці від стуку у вікно. Спочатку він вирішив, що йому наснилось: ну бо хто ж буде лізти на другий поверх? Може, птаха яка? Голубів пан Скрут не пригодовував, та й не сприяли їх посиденькам вузькі підвіконня.

Із неохотою покинув кондитер своє ліжко і, мружачись від ранкового сонячного сяйва, підійшов до вікна. Подиву його не було меж, коли побачив на підвіконні (на самому краєчку), яблучко-паперівку.

— Отакої, — здивувався сам до себе пан Володимир. — Хто б то міг бути?

Бережно взявши яблуко у долоні, кондитер підніс його до носа, відчуваючи тонкий аромат. Боки фрукта були теплі та гріли руки. Здавалося, що яблучко ніби світиться із середини! І тут до чоловіка прийшло натхнення. Він придумав нову кондитерську забаганку — печене яблуко у шоколадній глазурі. Новий витвір пан Скрут вирішив назвати "Подарунок від Інкогніто".

І ось на вітрині його цукерні з'явилося смачне яблучко, залите шоколадною глазур'ю, посипане запашною цедрою лимону та корицею, із додаванням краплинки мигдалевого сиропу. Коло новинки стояла невелика табличка, яка описувала історію виникнення десерту. З того часу щоп'ятниці на підвіконні пана Скрута з'являлося яблуко. Таких смачних паперівок ніде більше він не міг знайти, як не шукав. Ніхто із продавців не запропонував йому такі ж сяючі, теплі та ароматні яблука, як той дивний Інкогніто. Пан Скрут марно намагався відслідкувати таємничого гостя: скільки разів пробував вполювати його вночі, стільки ж засинав, схиляючись головою до підвіконня, щоб ранком п'ятниці знову знайти гостинець. І дуже за то переживав, бо ж хотів особисто подякувати за такі чудові дари.

А щочетверга до цукерні Скрута забігала велика чорна кицька із дивовижними зеленими очима. Поважно сиділа на порозі, діловито казала усім гостям привітальне "Мау!", а потім йшла собі кудись у своїх котячих справах, розчиняючись у вуличках Станіславова. "У четвер приходить кіт, а в п'ятницю з'являється яблучко..." — так міркував пан Володимир. Жодних доказів зв'язку між цими подіями не мав, тож вирішив просто бути гостинним до кицьки. Тим паче, в день її чергування в цукерні завжди були чималі продажі, тож Скрут став вважати котика своїм талісманом і завжди пригощав його свіжим молоком та шматком смачної ковбаски. Кіт приймав дань, потім вичищав свою м'яку чорну шубку, деколи лащився до гостей, а потім неодмінно зникав у шумі міста.

Тим часом десерт "Подарунок від Інкогніто" зробив цукерню Володимира Скрута ще популярнішою! Із самого ранку в п'ятницю люди займали чергу, щоб спробувати отой дивний "Подарунок", що завжди готувався в одному екземплярі. Таким чином Скрут перекрив усі свої витрати на найкраще обладнання для цукерні.

Незадовго до приходу у Станіславів більшовиків одного ранку п'ятниці до цукерні увійшла леді, одягнута в чорне — струнка, чорноволоса, світлошкіра, із фантастично зеленими очима. Замовила "Подарунок від Інкогніто" та стакан теплого молока. Поки вона насолоджувалася ласощами, продавчиня побігла до Скрута, щоб розповісти про дивну вишукану гостю. Поки Володимир спустився з другого поверху, леді вже виходила із приміщення. Він застиг у дверях, дивлячись, як жінка граційно крокує поміж шуму станіславської вулиці. На хвильку вона оглянулася та помахала йому рукою перед тим, як остаточно розчинитись у натовпі... З того часу припинилися і регулярні гостювання киці щочетверга.

— Перед тим, як у пана Скрута все відібрала "радянщина", у потаємному схові свого дому він залишив свою найсокровеннішу мрію в коробці з-під цукерок, вірячи, що колись диво повториться. Володимир вважав, що йому допоміг добрий дух і сподівався, що одного разу на його підвіконні знову з'явиться яблучко-паперівка та вдача повернеться у його життя... А якщо не у його, то тих людей, які житимуть у цьому будинку в далекому майбутньому.

Знайшовши у схові коробку від цукерок, а в ній — клаптик паперу із написом "Хочу яблук-паперівок", теперішні мешканці апартаментів Скрута передали все у власність музею. Але люди не дізналися би ніколи цієї невідомої передісторії до знахідки з життя пана Скрута, тому я вирішила виправити таку несправедливість і розповісти її вам, — закінчила свою розповідь учасникам екскурсії елегантна леді у чорному діловому костюмі. Світлошкіра, чорноволоса, із фантастично зеленими очима...