Ще один принц

      Дві подруги напружено чекали приїзду загадкового Дарупаніса. Весь вечір у них пішов під укіс, і настрій теліпався десь близько нульової позначки.

— Тепер чекаємо ще одного принца, — хмикнула Юля.

Раптом папуга Леї, який до того подрімував, прокинувся і почав сердито дзвонити в дзвоник.

— Мабуть, їсти хоче. Дивно, зерна вистачає. Вода свіжа.

Лея пішла на кухню і принесла шматок червоного буряка. Почепила на спеціальну шпажку, і папуга заспокоївся, зайнявшись вечерею.

     Через хвилин двадцять п’ять у двері рішуче подзвонили. Дівчата пішли відчиняти разом. В руках Леї тепер була швабра, а Юля озброїлася чавунною сковорідкою, чим нагадувала героїню анекдотів. На порозі стояв очікуваний Дарупаніс — стрункий, високий і красивий брюнет, якого трохи псував сердитий вигляд.

— Доброго вечора! — сказав він, поглядаючи на озброєння дівчат.

— Це ви, Дарупаніс? — запитала Лея суворим тоном.

— Та я ж. — трохи невпевнено відповів він.

— Проходьте, будь ласка, — запросила нового "гостя" власниця квартири, ховаючи за спину швабру.

Дарупаніс боком пройшов повз Юлю і поспішив за Леєю. Схоже, його трохи хвилював вид її сковорідки, бо він кілька разів озирався.

— Ви його били? — невтримавшись запитав він, побачивши свого друга на підлозі.

Дівчата щиро обурилися і в один голос заперечили:

— Ніхто його не бив.

В цей час Ростик зробив під ялинкою потягусі, припіднявся на ліктях і глянув на товариша.

— Е-е… Привіт, — промурмотів він, потім підняв руку в слабкому вітальному жесті і знову ліг.

Юля подумала, що якби це була сценка з фільму... то вона була б досить кумедною. 

— Ну що ж, — сказав новий "принц", — принаймні він живий. Він же взагалі не п'є. Не любить алкоголю. А це накачався... по вінця.

— Дар, глянь, яка ялинка, — знову активувався Ростик, — Сердечко ось висить.

Він потягнувся і цицьнув пальцем у скляну прикрасу в формі серця. А та раптом злетіла з гілки і… її підхопив Дарупаніс. Лея, яка теж потяглася було до прикраси, і зустрілася з ним поглядом. Серце в руках Дарупаніса зблиснуло.

     Юля, спостерігаючи за тією сценою, одразу зрозуміла до чого йде діло. Не гаючи часу, вона відвела веселуна Ростика на кухню, аби не заважав романтичному моменту. А вже на кухні зробила йому міцного і солодкого чаю. Беручи чашку з Юліних рук, Ростик торкнувся її пальців своїми і це здалося йому якоюсь особливою приємністю. 

— Пий чай, — прошепотіла Юля, раптом трохи почервонівши від майже кіношної сценки.

— Перепрошую за перегар, — відповів протверезівший Ростик, — я рідко, коли п’ю алкоголь.

Він зробив маленький ковток чаю, насолоджуючись його теплом. Юля, взявши і собі чашку, сіла навпроти, поглядаючи на привабливого молодого чоловіка з зеленими очима і довгими віями.

— Знаєш, — пробурмотів він, — я ніколи не думав, що буду спати під ялинкою… у чужій квартирі. Корпоративи — це зло.

Юля заміялася. Вона бачила, що він трохи нервує, і що вона йому сподобалася.

— Ти нам весь вечір перевернув з ніг на голову. А я ж хотіла затонувати волосся до нового року. 

Ростик подивився на її маківку, потім в очі.

— Навіщо. Ця фарба почала змиватися? — запитав він.

Юля аж трохи роздратувалася від такого припущення.

— Це взагалі-то натуральний колір, мій, природою-мамою даний. 

— То чого ж ти хочеш цю красу споганити? — запитав, допиваючи чай, Ростик. — Руде волосся — це символ вогню, пристрасті, сміливості та унікальності. А ти хочеш згубити це червоне золото.

Якби він ще п'ятнадцять хвилин тому не лежав у відключці під ялинкою, вона б могла запідозрити, що до Леї в квартиру вдерся пікапер. А так, вона просто охарактеризувала його романтиком.

      Тим часом між Леєю та Дарупанісом теж зав'язалася приємна розмова. Певною мірою, цьому посприяли витівки дивакуватого папуги, який видавав придушені звуки, звисаючи з жердинки, мов кажан.

Новоприбулий "принц" підійшов до клітки і запитав:

— Може, пташку треба до ветеринара? Схоже, йому дуже погано. Це у нього кров?

Папуга конвульсивно тріпнув крилами і видав передсмертний хрип. Вид у нього справді був страшний. Жовте пір'я на голові він перемазав червоним буряком, і це виглядало моторошно. Для кращого ефекту пернатий виконав свій улюблений трюк із перевертанням.

— Психолога йому треба. Якщо не психіатра. Ясь, тобі погано? — запитала Лея пернатого жовтуна.

Папуга підняв голову, подивився на неї одним оком, потім іншим... і видав черговий хрип.

— Це Ясь їв бурячок. А ще він любить хорошу драму. — пояснила вона.

— Як у вас тут все незвичайно, — сказав красивий брюнет із чудернацьким ім’ям. — До речі, я Дар. Повне ім'я Дарій. А Дарупанісом Ростик називає мене жартома.

Така плутанина розсмішила Лею:

— А я й повірила, що у вас таке дивне ім'я. Після сьогоднішніх пригод можна багато в що повірити.

— Давай перейдемо на ти, — запропонував Дар. Дівчина йому дуже сподобалася. Якби йому хтось сказав, що закохатися з першого погляду цілком можливо — він би не повірив. Раніше не повірив би.