Сюрприз

      Цього року Лея наряджала ялинку вже у своїй власній квартирі. З коробки одна за одною з’являлися кольорові скляні кульки. Якісь були ще зовсім нові, куплені особисто нею, а інші — старі, трохи потерті часом, ще з дитинства її батьків. Тато розповідав їй, як колись дивився на блискучу скляну ракету і мріяв бути космонавом.

     Минулого місяця, коли вона переїжджала у власну квартиру, разом з батьківським благословінням їй дали з собою і улюблені ялинкові прикраси. А мама нагадала про передноворічну традицію — щороку купувати одну особливу скляну кульку, яка уособлюватиме заповітне бажання чи мрію. Лея цю традицію не порушувала.

    Думки дівчини повернулися в дитинство… Батьки щороку ставили височезну живу ялинку, що майже впиралася верхівкою в стелю. І так само щороку тато, вже традиційно, бурчав, що треба було брати компактнішу, нижчу. З меншою, мовляв, і мороки менше. А мама завжди стояла на своєму: «Новорічна ялинка має бути великою».

    Кожного разу після захопливого прикрашання колючих гілок наставав найурочистіший момент — перше вмикання вогників. Серед звичайних маленьких лампочок обов’язково була скляна гірлянда, схожа на кулясті квіти-зірки, з м’яким, заворожуючим світлом… А потім вони із сестрою вмикали музику і залазили під ялинку. Лежали там мовчки, вдихали хвойний аромат, дивилися вгору, де повільно погойдувалися блискучі, різнобарвні кульки і цукерки.
    Згодом, коли вони підросли і під ялинкою вже не поміщалися, застеляли поряд із нею товсті ватні ковдри, клали подушки, брали миску з мандаринками… Кожного разу в мерехтінні скляних прикрас і блискучого дощику оживали казки.

    Тепер ялинка у Леї штучна, але так само височезна.

    Вона глянула на мобільник. Маску тримати на волоссі ще хвилин десять. Поправивши рушникову конструкцію, Лея кинула пухнастий плед на підлогу, вклалася біля ялинки і взялася споглядати нову ялинкову прикрасу, мріючи, що її бажання справді збудеться.

Аж ось.... клацнув дверний замок — це її подруга Юля прийшла з магазину. Лея дала їй ключі, щоб не довелося довго чекати, якщо повернеться, коли вона саме змиватиме з голови живильну калапецю.

     Ідею дівочих посиденьок з масками для влосся, чаєм і різдвяними фільмами запропонувала якраз Юля. Вона захопила собі ще й тонік для волосся, а ось рукавички забула. Як на зло, і у Леї їх не знайшлося. Не брати ж ті, в яких вона посуд миє! От Юля і побігла в магазин.

    Двері відчинилися, а в квартиру зайшла зовсім не Юля. То був якийсь чоловік.