Розділ 8

Кажуть, що думки матеріалізуються? От і я тепер більше віритиму в це, адже я замислювалася останніми днями про своє життя та часто згадувала минуле. Воно мені потрібно було думати за те, що минуло? Мабуть ні, але ми такі, ми люди. Ми часто робимо помилки та думаємо не про те, про що потрібно. А про жінок я взагалі мовчу, ми дуже емоційні буваємо, тому з нами потрібно обережно. Але я була не імпульсивною, з того часу, як у мене народилася донька, я стала більш зваженою і розсудливою жінкою.

Я відкрилася з нового боку для себе та для навколишніх людей, це мені подобалося. Але наше життя нагадує трішки каруселі, котрі змінюють інколи напрямок руху. Тому зараз моє життя було трохи дивним, я не знала, що буде далі в нашій сім'ї. Дійсно Ярик кохав мене, а я його. Його гарне ставлення до Машки взагалі тішило мою душу, але між нами згасало наше кохання. Але ж я маю все, що хотіла!! Мабуть, нереально мати достаток у всьому та ще й кохання шалене на додачу??

Я навіть таких історії не чула від своїх знайомих, десь може далеко від когось і чула, але не думаю, що таке може бути. Тому що ідеального нічого немає і нікого, потрібно з себе починати зміни. Тому я закінчила свої справи та вирішила піти спати, щоб не думати про зайве. 

 Наступного ранку я прокинулася о сьомій ранку, я зазвичай рано так і прокидалася. О  шостій чи о сьомій встати для мене було нормально, тому я за день багато встигала зробити. У мене майже ніколи мої справи не переносилися на завтрашній день, чоловік у цьому плані пишався мною. Але я й так знала, що я майже досконала. Ліпше б він більше часу приділяв мені, адже я непогано заробляла. Він міг бути більше з нами вдома! Але ні, ми виявились трудоголіками, Машка теж буде такою, я думаю, бо вона любить вчитись та вічно щось хоче робити.

Сподіваюся, вона не піде у свого біологічного батька, котрий тільки те й робив, що вештався десь та займатися незрозуміло чим. Але все одно я не могла про нього згадувати лише погане, бо він таки привніс на той момент радість у моє життя. Мені подобався цей парубок, з ним було весело, він справді давав мені все те, що я хотіла. Але хто ж знав, що він так легко відпустить мене.

Сьогодні Новий рік, зберуться гості, а в мене ще купа справ. За що? Так хотілося сьогоднішній день провести разом з чоловіком, робити всі справи як злагоджена сім'я. Але ні, я сама і це факт, тому зараз поїду по магазинам та заберу доньку від батьків. Мені ще потрібно прийняти їжу, яку я замовила, прикрасити стіл та зустріти всіх гостей. Ще ж звісно й себе привести до ладу, адже треба завжди бути на висоті, навіть коли кепсько на душі.

- Мамо!

Машка підбігла до мене, я взяла її на руки, моя мила дитина.

- Привіт, доню. Як ти?

- Привіт, мамо. Я так сумувала.

- Я теж, моя хороша.

Я її поцілувала, й вона побігла до мого тата.

- Привіт, як справи?

Мама підійшла до мене та ми обійнялися.

- Нормально, тримаюся, а ви?

Хоча де я тримаюся? На моєму обличчі все написано.

- Готуємось до свята.

Вона глянула на мене співчутливо.

- Слухай, можливо, ти до нас з Машею сьогодні?

- Завтра ж приїдемо, тим більше у вас і так гості будуть.

- Та й що?

- В мене теж гості, мам, не турбуйся.

- Та як? Віко... Ярик звісно ж що не правий, як так можна? Кидати знову сім'ю на таке свято, самих удома.

- Мамо, не починай знову. У нього серйозна робота, ми зате потім полетимо аж на два тижні у теплі краї.

- Звісно ж що це класно, але ж це сімейне свято. Шкода, що у вас все ось так.

- Мам, все нормально, чесно. Як так? Не починай. Я вже звикла, він непоганий.

- У тому то й справа, що непоганий. А повинен бути найкращим, щоб ти сяяла, коли розповідаєш за ваші стосунки.

- Так і було, але ж роботи багато, та й з часом кохання гасне.

Мені було шкода про це говорити, але так воно й було.

- У нас з твоїм батьком не згасло.

Вони якраз з малою підбігли до нас.

- Це добре, я дійсно рада за вас. Але у нас теж не все так погано, мамо.

- Доню, така гарна ти в нас. Зразу видно, в кого Машка пішла.

Тато в мене був веселішим за характером та не любив навантажувати мене. Але звісно теж пару разів заходила розмова з ним про мого чоловіка. Тому він підійшов та глянувши на маму, обійняв мене.  Спочатку Ярик подобався їм, але потім батьки побачили, що він постійно на роботі. В них не так було прийнято в сім'ї. У нас в родині ми збиралися часто разом, тим більше на свята.  Ми трішки порозмовляли та я поїхала з донею додому.

- Мамо, ми завтра знову до бабусі з дідусем поїдемо?

- Так, сонце. Сьогодні зустрічатимемо Новий рік, як завжди. З твоїми та моїми друзями.

- А тато??

Я глянула на неї та так хотілося у цей момент відвісити Ярику ляпаса.

- Він на роботі, я ж казала тобі, татко у відрядженні. Через тиждень повернеться та поїдемо всі разом у подорож, згода?

- Так.

Але вона цього разу не була така радісна, як той рік. Адже мала дорослішала та все більше розуміла все навколо. Тому мені стало ніяково, але що я можу вдіяти? Я як могла, так і веселила Машу.

О восьмій годині вечора всі почали потроху сходитися, я вітала всіх з посмішкою на обличчі. Трималася як могла, цього разу це було надзвичайно важко. 

- Привіт, люба. Ти така гарна. 

Наташка влетіла одна з перших в будинок до мене. 

- І тобі не хворіти, та добре. В тебе наче також все непогано? 

Вона просто сяяла, як та зірка в небі. 

- Так, я тут такого відхватила красеня, ой, закачаєшся. 

- Так, давай потім. 

Я пропихнула її всередину, тому що інші дівчата теж прийшли. На цей рік було менше людей, але десь до десяти нас в компанії точно було. До того ж у деяких були діти, тому було гамірно. Але мені навіть стало якось краще, тому що я не була сама в тишні. Мала побігла розважатися з іншими дітьми, а я тим часом глянула на час. Ну добре, ще три годинки у нас.