Розділ 7

Завтра Новий рік, всі метушаться й  кудись біжать. Усі гуляють парами та сім'єю, бо у нормальних людей канікули та вони відпочивають. Я ж сама поїхала за покупками, мала у моїх батьків сьогодні, завтра заберу її. Їхати мені до них недалеко, тож це буде зручно. Ярик звісно ж що був на роботі, а я сама буду сьогодні та завтра робити всі свої справи. Ще його потрібно зібрати сьогодні та провести, ну це так умовно сказано. Він у мене самостійний, але мені подобалося йому допомагати.

Тим паче він поїде на тиждень точно, було сумно. Десь о четвертій я повернулася додому, бо я вирішила ще заїхати до кафе та пообідати. Також заїхала до салону краси та підготувалася до новорічних свят. Мені сподобалося те, як я виглядаю, досить привабливо на свій вік.  Не дивлячись на те, що я дійсно постійно була в роботі та в домашніх справах, виховувала маленьку дитину, я була завжди в строю.

Звісно ж що я любила гуляти в компанії, самій самотньо. Але я вже якось звикла все робити сама , тому насолоджувалась з кожним роком все більше своєю компанією. Ніщо і ніхто  не міг мене вибити з колії. Але до останнього часу, тому що мій чоловік дійсно був постійно зайнятим, все дедалі більше. Вдома я продовжила прикрашати будинок та чекала на Ярослава, він мав приїхати за годину. Тому що о сьомій у нього був літак до Парижа.

Потрібно все зробити та удати вигляд, що у мене все в порядку. Хоча це було не так, того року я ще якось змирилася. А на цей рік я вже не можу грати посмішку та гарний настрій, якось воно мені важко чи що. Але треба вміти жити далі навіть тоді, коли дуже важко. Думаю, що кожний чоловік проходитиме цей етап, коли потрібно вирішити для себе як далі жити та починати з себе завжди потрібно.Тому що тільки після змін собі можна чекати на щось від інших. Коли чоловік приїхав додому, він одразу підійшов до мене. Знову букет троянд та купа подарунків для мене і для Маші.

- Та ну ти що? Це зайве.

- Ні, для тебе та для доньки мені нічого не шкода.

- Дякую, любий.

Я посміхнулася відверто,  дійсно було приємно, та і яка жінка не полюбляє подарунки?

- Ти вже не ображаєшся на мене?

Він поцілував мене та вщипнув.

- Та ні, звісно ж що образливо, правду кажучи. Але що поробиш, така в тебе робота.

- Не хвилюйся, я повернуся через тиждень і ми поїдемо у відпустку. Буде класно.

- Це так, але ж ти сам знаєш, що Новий рік для мене є сімейним святом.

- Мила, якби я міг, то переніс би цю зустріч. Але не можу.

- Я розумію.

Я поцілувала його та вирішила більше не нагнітати. Тому поки він збирав речі, я вирішила допомогти йому та прикрасила будинок.

- На завтра вже покликала гостей?

- Так, і аніматора замовила.

- О, це добре. Санта знову буде?

- Ну а хто?

- Не знаю, може білочка якась чи зайчик. Я не в курсі.

Він засміявся. Ну, звісно ж він не в курсі, я всім цим займаюся.

- Так, Санта і ми, матері з дітьми.

- Віко, точно все добре? Я можу змінити плани, якщо конче треба.

- Та ні. Забий, я просто втомилась.

Звісно ж що я б так не сказала, та й він не залишиться, я це знала точно. Куди вже? Він на валізах сидить, нехай собі їде. За годину Ярик був готовий до вильоту, а я ледь не розплакалася на порозі.

- До зустрічі, кохана. Завтра всім привіт передавай і гарно вам погуляти.

- Тобі теж. Попрацювати.

- Трохи можливо і відпочинемо теж  з товаришами.

Він підморгнув. Ну так, звичайно, сподіваюся на це дуже, що там будуть тільки чоловіки. От же Наталі, це ж треба було мені так у голову вбити!! Не думаю, що він здатний на те, щоб піти наліво.

- Кохаю тебе.

- І я тебе, хлопцям передавай привіт.

- Обов'язково, мила.

Ми міцно обійнялися та закріпили це поцілунком. Він поїхав, а я пішла готувати на завтра та вирішила перевірити, чи не змінилися плани в аніматора. Це було важливо для дітей. Але все було в нормі, ну то й добре, увімкну зараз музику та буду насолоджуватись наодинці своїм життям!! Ну а що? Це цілком можливо, якщо захотіти. Знала б я, що буде завтра, то так би не раділа.