Розділ 6

Коли вже лишалося два дні до Нового року, я зрозуміла, що ці дні пролетіли як один день. Я постійно була в турботах та тільки задумалася над тим, що у Ярика майже не було вихідних. А я навіть не казала йому про це нічого, я не ревнувала та майже з ним не розмовляла. Мені стало сумно від того, що ми ж наче сім'я, але виходить так, що ми могли промовчати весь день. Це було дивно, адже я ніколи не могла й подумати, що в мене буде все так. Завжди для мене прикладом були мої батьки, котрі душа в душу вже живуть тридцять років разом.

Для них розлучитися на день та не спілкуватися взагалі, це щось нереальне. Тому я й так вважала, що в мене теж буде такий чоловік, з яким я завжди буду плече об пліч. Але ні, так не склалося, Ярослав усе частіше затримувався на роботі та все менше приділяв мені увагу. Можливо я сама винна? Адже після останнього разу, коли він мені розповів про відрядження, я майже не зверталася до нього після цього. Я засмутила його, швидше за все, мені так здавалося.

Хоча тепер я вже й не знаю, хто з нас більш винний, не хотілося шукати того, хто гірший. Ми адекватні та дорослі люди, ми працюємо та виховуємо малу дитину. Мабуть, уже  в такому віці не потрібні оці розбірки у стосунках та немає вже місця для романтики? Навіть не знаю, що мені думати. Але я дуже спокійна людина, я стала такою з нею. Хоча насправді я завжди була веселою та емоційною. Але тепер мені навіть не було колись страждати фігнею та викликати когось на емоції.

Ярик міг заспокоїти одним поглядом та словом, інколи мене це вже дуже бісило. Тому я вирішила, що не буду краще з ним ні про що спілкуватися, мені було сумно. От і дожилась, виходить так? Не думала, що в моєму житті колись так буде.

- Мамо, коли ми підемо вже гуляти?

- Зараз поїдемо до парку.

Я вже виріши не працювала в цьому році, сьогодні домалювала останню картину та вирішила вже займатися прикрашанням будинку. Я робила різні покупки, подарунки всім  придбала та оновила гардероб доньці й собі. Купила також пару сорочок для чоловіка, він довіряв моєму смаку. Тому завтра я буду готувати трішки  , пару страв буквально, все інше замовлю з ресторану, бо не хочу цей рік дуже напружуватися.

- Ура!! Мамо,я побігла.

 - Біжи давай,  одягайся потроху.

Я намагалася посміхатися, але це було дуже важко, бо настрою не було взагалі. Машка радісна побігла переодягатися. Взагалі ці останні дні я думала, що ми будемо всі разом, сім'єю проводити час. Але завтра ввечері Ярик уже їде. Міг би сьогодні побути разом з нами, хоча б зараз, увечері. Просто поїхати разом у парк, що так важко? Ну окей, вже як є! Я нічого не можу вдіяти, втомилась я вже від цього всього, якщо чесно. Можливо Ната права? Потрібно вже щось змінювати.

Але я так не можу, якщо чесно. Це не для мене так ображати людей та зраджувати. Я або з цим чоловіком до кінця, або якщо оберу іншого, то відразу розповім все чоловікові та й будемо вирішувати. Поки що не ясно, що буде між нами, але мені не вистачає піклування та ніжності. Не знаю, чому на мене так нахлинуло, але як є. Думаю, що можливо у мене це відчуття мине, але це не точно. Я дуже хочу почувати себе щасливою та насолоджуватися життям, тому хочу зробити все можливе для того, щоб зберегти свою сім'ю.

Якщо мені щось не подобається, значить потрібно змінюватися. Тому я спробую зробити себе спочатку  краще, можливо тоді Ярик знову почне більш дбайливо до мене ставитись. Але йому теж потрібно робити кроки назустріч, бо я не хочу все робити самостійно. Після парку ми приїхали з донею додому та я пішла вкладати її спати. Сама ледь не заснула з нею, але чоловік розбудив мене. Я вийшла та побачила його, з букетом квітів у руках.

- Привіт.

- І тобі привіт.

Я махнула рукою і підійшла до нього.

- Як твої справи?

- Нормально, вклала Машку спати.

– Це добре. Ось тримай.

Він вручив мені букет та дістав різні солодощі з пакета.

- О, ти прямо вирішив сьогодні побалувати мене? Приємно.

Я справді була задоволена.

- Я й так мало приділяю тобі уваги. Дійсно якось нас занесло, дулися одне на одного, так не правильно вчиняти.

- Я теж згодна з тобою, це було зайве.

Ми посміхнулися , в очах грали бісики, мені не вистачало таких емоцій. Невже між нами знову щось зараз відбудеться? Хотілося , тому що мені не вистачало чоловіка. Але все відбулося дуже швидко , шкода. Я бачила, що чоловік втомлений після роботи. Тому вистачить і вечері...