Розділ 3

На ранок я прокинулася без настрою, тому що вчора мій чоловік порадував мене новиною. Тому не хотілося нічого робити, хоча потрібно було.

- Доброго ранку, як настрій?

Я застала Ярика на кухні о сьомій ранку, це трішки було дивно. Він не часто так вранці готував нам усім сніданок, але бувало таке.

- Нічого собі, доброго.

- Вирішив тебе порадувати. Не сумуй, добре?

- Все нормально, коханий. Не турбуйся. До речі, дуже смачно пахне.

- Омлет готую та млинці. Все для тебе, люба .

Він посміхнувся до мене, його посмішка була гарною. Але чомусь зараз вона не радувала мене. 

- Класно, піду тоді малу будити, поснідаємо та відвезу її на підготовчі курси.

- Добре, можу завезти вас, до речі.

 - Та не потрібно, тобі не зручно буде туди-сюди нас возити.

Я не могла зібратися з думками та посміхатися йому. Він бачив, що я засмучена, тому робив все можливе, щоб я не сумувала. Але річ у тім, що я не могла налаштуватися та радіти цій новині. Все дійсно було добре до того, коли Ярик розповів мені про те, що знову Новий рік ми проведемо без нього.  Я розуміла його, це нормально те, що він багато працює, це було помітно за рівнем нашого життя, яке стало набагато кращим.

Але все одно було боляче на душі, бо мені не вистачало чоловіка вдома. В принципі, я завжди була чимось зайнята. То робота, то з малою займатися потрібно, то хатні роботи. Але не вистачало чоловіка. Раніше він був не таким зайнятим, а можливо у нас просто вже минуло  те сильне кохання. Не знаю навіть, всі ми з часом стаємо більш лінивими та перестаємо бути тими романтиками. Це правда життя, тож тут не потрібно засмучуватися. У мене боролися зараз ці почуття, з одного боку я все розуміла, з іншого було дуже образливо. Але , що поробиш, вже маємо те, що маємо.

- Кохана, я поїхав на роботу.

- Добре , любий.

Ми смачно поїли та кожний збирався у своїм справах.

- Татко, пока.

Маша помахала йому рукою, він підійняв її на руки та поцілував у щоку.

- До зустрічі, моя люба донечко. Пока ,  моя мила.

Він повернувся до мене та поцілував в уста, ми всі обійнялися, а далі він поїхав, а ми слідом за ним. У мене була своя студія, але останні роки я більше працювала вдома, у своїй домашній студії. Тому що о другій годині дня я забирала Машку з курсів, дитсадок вона вже закінчила. Тому до двох я була на студії, недалеко від її місця навчання. Забирала її, ми їхали гуляти та в магазин, а потім додому та там уже обідали і я виконувала з донькою домашні завдання.

Після цього в неї був денний сон, і в мене було годинки дві на роботу вдома. Потім донька прокидалася, ми вечеряли та йшли гуляти в нашому саду. Могли поїхати до лісу недалеко від нас чи до парку. Потім я знову сідала за роботу, коли лягали спати Машка та чоловік. Хоча інколи ми проводили час разом з ним. Так мої дні й минали, у суботу та в неділю я була вихідною та проводила час з сім'єю, хоча було таке, що потрібно було терміново доробити картину. Ярик міг у суботу теж працювати, але недлія була нашим сімейним днем ​​майже завжди. Але не тепер, це було сумно .

 Також я могла пару разів на тиждень зібратися з подругами, але в останній час це  все відбувалося в мене вдома. Маша росла та в неї проявлявся характер, та й роботи в мене було багато. Я кликала до себе Наташу та ми могли посидіти та поговорити про все на світі, поки Машка спала. Вона, до речі, не засмутилася, що наші чоловіки їдуть. Вона справді наче як розлюбила свого чоловіка чи що, але ставилася інакше чим я до свого.

Можливо, їй набридли вже ці відрядження. Вона навіть зізналася мені, що буде шукати хлопця. Я була в шоці, але що я можу порадити їй? Адже вона вже доросла дівчинка, хай сама вирішує, що їй потрібно. Хоча для мене це було неприпустимо. Хоча мені теж не вистачало любові та романтики. Сьогодні вона якраз теж навідалася у гості. Я була рада її бачити, мала спала, була третя година дня.

- Привіт, моя люба. Як твої справи?

- Привіт, та піде.

Я відвернула погляд.

- А що сталося вже? Чому на тобі обличчя немає??

Вона налила нам соку.

- А тобі ще твій не розповів?

- За відрядження? Розповів! І що?

 Вона засміялася. Заздрю ​​я звичайно оцій її рисі характеру, що вона не париться ні за що.

- Ну і як що? А тебе це не збентежило?

- Ні! Вони ж не в перший раз так їдуть! Віко, ну ти даєш, смішна.

- Де я смішна? Це взагалі не смішно, мені прикро.

- Чому це?

-Тому, що це вже другий Новий рік, коли ми будемо самі святкувати. Мені не подобається таке.

- Ну то я тобі говорила, що вони їздять не у відрядження.

- Ні!! У мене порядний чоловік, я не вірю, що він ходитиме до іншої.

- Ну й не вір, яка різниця? Вони все рівно не розкажуть, тому ліпше давай собі вже знайдемо когось, та будемо теж у плюсі.

- Та ну тебе, Наталю. Щось тебе останні роки так понесло, не туди до того ж.

Я насупила губи. Мені було не приємно таке почути від подруги, вона справді змінилася.

- Та що тут такого, Вік? Ти як маленька дівчинка, це нормально. Вони бізнесмени, що ти хотіла, щоб вони вдома завжди з нами сиділи ??

- Та ні, але не на свята.

- Та годі тобі.

Вона підморгнула мені та ми змінили тему. Можливо й добре, бо я не хотіла розмовляти на цю болючу тему. Що буде, те буде, скільки я сумуватиму? Не хочу, хай собі їде, куди хоче. Хоча я точно була впевнена в собі та в ньому. Але я бігати ні за ким не буду, якщо щось піде не так. Мені вистачало вже одного разу, бігала вже за одним, за батьком Маші. Він дійсно був класний та гарний, але який сенс з того? Якщо він виявився поганим чоловіком, мені було дуже боляче.

Я дійсно до останнього не могла повірити в те, що після такої палкої любові, він мене кине та не визнає доньку. Вірніше, він не повірить у мої слова. В те, що я вагітна від нього. Тому я стала набагато сильнішою жінкою і тепер достеменно знаю, що я хочу. Й не дам себе в образу, але Ярик був гідною людиною . Тому не варто себе накручувати лишній раз, Наташі особливо не було чим зайнятися.Вона ніде не працювала, іноді ходила робити клієнтам брови та займалася собою.