Розділ 2

Ми повечеряли та я пішла вкладати малу спати. Ярик пішов проглянути свою робочу пошту до себе в кабінет, тому я не чіпала його. Я знала, що коли чоловік у своєму робочому кабінеті, то його краще не зачіпати. І  це не через те, що він злився та кричав на мене, ні. Він такого не міг собі навіть дозволити.  Така у нас була домовленість, от я не любила, коли я готую, а мені заважають. Тому коли я готувала, і чоловік був вдома, він забирав Машуню та грав з нею. Тому я була вдячна йому за те, що у нас були такі правила в сім'ї. 

- Мамо, добраніч. Люблю тебе.  

- І я тебе, Машунь. Ти в мене сама найкраща та гарна донька. 

- А ти в мене найліпша мама. 

Ми обійнялись, я поцілувала її та через деякий час вона заснула міцним сном. Я тихо піднялася та вийшла з кімнати. 

- Все добре? 

Ярик підійшов до мене позаду та обійняв за талію. Я якраз прибиралась на кухні та збиралась йти в душ. 

- Так, все добре. Скоро буду йти відпочивати.

- Супер, то можливо разом сходимо в душ? 

Він підморгнув мені, я закотила очі та засміялась. Але тихо, щоб не розбудити малечу, вже звикла до цих правил. 

- Моя кохана, ти така гарна в мене.

- А ти в мене такий мужній. 

- Пішли, я продемонструю свою чоловічу силу.

  Він взяв мене на руки та поніс мене у ванну кімнату. Не дивлячись на те, що він був постійно на роботі, та в нас була маленька донька,  чоловік знаходив час для мене, це було приємно. Тому в душовій ми віддалися одне одному, у нас була жагуча близькість. 

- Ти така  в мене солодка. 

- Мій хороший, ти в мене такий класний чоловік. 

- Ти мене зробила таким, тому це все дякуючи тобі, Віко. 

Він поцілував мене в плече та ніжно натягнув на мене халат.

- Та ну, я думаю, що ти таким  і був. А я лиш покращила твою версію. 

- Ні, ти зробила мене таким, тому я хочу дати тобі все, що можу. 

- Ну добре, тоді дякую , дуже приємно це чути. Мені дійсно без тебе було б дуже тяжко. 

Я підморгнула йому. Хоча я знала, що й сама могла забезпечити себе та доньку. Але Маші потрібен був тато, а мені чоловік. Тому так склалося все, як треба. До того ж я знаю, як потрібно поводити себе з чоловіками. Що їм треба часто говорити всілякі приємності, ну як і нам, жінкам. Такі повинні бути гарні стосунки, здорові.  Мені не вистачало раніше такого, як згадаю, що було раніше, то аж погано стає. Хоча це було дійсно нереальне кохання, але він скривдив мене, тому я не жалію ні грама.

Тим більше він залишив мені таку чудову доньку. Але я боялась, бо дійсно не очікувала, що хтось візьме мене з дитиною, але Ярослав виявився дуже відповідальним чоловіком. Я була приємно здивована тим, що такі чоловіки ще залишились. Він навіть спілкувався зі мною так, що я відчувала себе королевою. Машку він ніколи не ображав та робив для неї все можливе. У нас були гроші та ми дуже гарно жили, також займалися волонтерством. Я завжди хотіла допомагати іншим, не тільки самій гарно жити. Тому що людина створена для того, щоб бути щасливою  та допомагати іншим. Думаю, що це важливо і це має так бути, по інакшому ніяк. 

- Пішли відпочивати тоді?

  - Пішли. До речі, потрібно поговорити про подарунки на Новий рік, що кому будемо дарувати?

  Я посміхалась, тому що для мене це свято було завжди таким радісним, ще з дитинства. 

- Мила, та що бажаєш. Але... 

Він замовчав, ну що таке?? 

- Я не буду з вами на Новий рік, їду у відрядження. 

- Знову?? Ти ж їздив два тижні тому.

  Я надула губи.

- Ну ти чого? Не потрібно засмучуватися. Це ж робота, ти сама розумієш. 

- Так, але це вже другий рік поспіль ти їдеш на Новий рік. Для мене це важливо. Я хотіла зустріти Новий рік всією сім'єю.

 - Я розумію, вибач мені.

  - І коли ти хотів мене повідомити? 

- Та хотів ось на днях. Мені соромно за це, але я мушу їхати, у мене та моїх колег важлива зустріч. 

Я тяжко зітхнула, гарний настрій зник.

- Ну ти що образилася?? 

Він почав мене лоскотати. 

- Не роби цього, мені треба відійти. 

- Зрозумів, не чіпаю. 

Він дивився на мене сумними очима. 

- Це дівчата теж вже в шоці сидять, я так думаю.

Колеги мого чоловіка, були вже його товаришами. Деякі з них вже давно, тому я з їхніми жінками  потоваришувала, особливо з жінками його близьких друзів. 

- Не сумуй. Слухай, можливо запроси тоді дівчат до нас додому,думаю, що вам буде весело . 

- Не знаю, я подумаю.

Ідея то була гарною, тому що минулий рік ми вже так збиралися, але весело якось не дуже було. Бо дітей потрібно було розважати. Ми навіть особливо й не посиділи нормально .Хоча ми гарно спілкувалися всі, але я бачила смуток в кожної жінки  в очах. На цей рік не всіх буду запрошувати, тому що деякі мене бісять. Я знаю тих, хто з чоловіками лиш за гроші , тому не хочу їх бачити. Наташу звичайно покличу, це моя близька подруга. А там буде видно. 

- Йди сюди. 

Він обійняв мене та почав заціловувати. Звичайно було приємно, але вже не так, як було до цієї новини. Тому я відморозилась від Ярика та вклалася спати. 

- Не дуйся, добре? Зате потім полетимо у відпустку на два тижні. 

- Добре. 

Я лягла та відвернулася до нього задом. Він обійняв мене та гладив по руці, а я ледве стримувала сльози. Було досить образливо, що на таке свято мій коханий чоловік поїде знову у відрядження.