Пролог

Не думала, що в житті побачу таку картину. Санта на підпитку вручав моїй дитині подарунки, всі гості були в шоці, але деяких це навіть повеселило. Я проти алкоголю, а коли приходить ось такий веселий Санта до моєї дитини, це взагалі не вкладається в голові. Поводив цей персонаж себе доволі впевнено, хоча здавалось наче він перший день вийшов на роботу, хоча в резюме був вказаний досвід шість років, дивно.

 - Ти диви, у нашого Санти такі гарні очі. 

- Наташ, не мели дурниці. Ми з тобою вже заміжні дами. 

- То й що? Наші чоловіки на Новий рік знову поїхали у відрядження.

  - Вони ж підприємці, у них багато роботи. Потрібно продавати нерухомість, з партнерами зустрічатися. 

- Ага, звісно ж. Віка, ти така наївна. 

Наташа цей рік доказувала мені, що наші чоловіки їздять до коханок, а не на роботу. Хоча я вірила своєму Ярославу, й знала, що він не зрадить. А як він любить та балує Машку!! Хоча він не рідний батько, про її батька я навіть згадувати не хочу. Погрався зі мною та кинув! Ось такий би їздив у відрядження в інших справах, дійсно. Далеко не роботі, тут я б навіть не сумнівалась в цьому. 

- Та годі тобі. 

- Як скажеш, ти господарка цього будинку, мовчу. 

Вона підняла руки, наче здається. Й  далі продовжила насолоджуватись нашим Сантою. Ну так, вона дійсно права, він гарний, хоча в нього й була борода, нічого особливо не було видно. Але очі в нього та губи гарні, його уста теж було трохи видно.

  - То що, мої малята. Давайте разом пісню заспіваємо? 

Діти почали плескати в долоні та бігати навколо ялинки з нашим аніматором. Це так дивно виглядало, ми завжди замовляли дітям аніматорів на свята. Але цей якось виділявся, він ледве стояв на ногах. Всі звісно це помітили, крім дітей. Адже вони ще малі, Марійці п'ять років було, не думаю, що вона щось розуміла . Не подобалось мені це все, але вже як було. Навіть не в грошах була справа, які ми вже заплатили. А в тому, що я ж не зможу його вигнати.

Що про мене тоді подумають діти? Що дочка скаже, коли побачить, як її матір виганяє цього милого Санту на вулицю.  Тому довелося терпіти, невдовзі я ввічливо попрошу всіх пройти на кухню до столу, а його вижену геть! Наташа теж танцювала. Ми зібралися з подругами та їх дітьми, вже другий рік так робили. Наші чоловіки були майже всі бізнесменами, тому ми якось здружилися та проводили час разом. Не знаю як так склалося.

Але було досить непогано, тому що нашим дітям було весело, та й вони були майже всі однолітками. Хоча мені звісно ж хотілося провести Новий рік в сімейному кругу. Але ось вже другий рік мій чоловік їздив в справах. Зате потім ми летіли всією сім'єю на тиждень або два в подорож. Завтра перше число, я поїду з малою до моїх батьків, вони живуть за містом, як і ми. Недалеко від нас, тому дуже зручно.

  Я дивилася на малих, їм було радісно, це добрий знак. Можливо в цьому Санті щось і є, він був харизматичний. Але з досвідом він точно помилився, мабуть, накинув декілька років стажу. Через хвилин десять він вручив всім подарунки і я запросила гостей на кухню. Поки всі пішли сідати за стіл, я вирішила, що пора прощатися з нашим аніматором.

  - Дякую Вам, діти задоволені. Я наче всю суму вже Вам заплатила, вірно? 

- Так. А що мені вже йти? Я можу ще порозважати діток, їм весело і мені теж.

- Та ні, дякую. Ми зараз вже сідаємо за стіл і потім будемо вкладати їх спати. 

Я посміхалась йому, але всередині було якесь напруження. Не знаю чому. Подивіться на нього, весео йому, авжеж! 

 - В новорічну ніч вкладати так рано спати?? Ви що? Діти повинні гуляти до ранку, їм же весело! 

Він так розмахував руками, що я почала хвилюватися, аби він не розніс тут ялинку, біля якої стояв. 

- Вони й так гарно погуляли. Дякую ще раз. Давайте я Вас проведу. 

- Ну добре, раз так.

  І тут коли я зраділа, що нарешті виштовхаю його, до нас підбігла моя Машка.  

- Санта, ти що вже йдеш?? 

Вона надула губи. Ну тільки не це! 

- Та можу не йти, якщо мама не вижене. 

- Мам? 

Вона дивилася на мене. Ну от і що ти вдієш? Ці великі, карі очі, як їм можна відмовити? Але тут наш Санта почав танцювати якийсь дивний танець, Машка сміялась. Але нещасного занесло і він завалився під ялинку, ледве не зніс її. 

- Ой божечки.... Ви як?

  Я присіла біля нього, хотіла допомогти підійнятися. 

- Та добре. 

Його борода здвинулась і я охнула!! Це ж він, чи в мене мерещиться перед очима??

  - Віка? 

Він здивовано дивився на мене та напружив чоло, здвинув свої густі брови. 

- Вам вже пора йти.

  Я поправила назад його бороду та відсахнулась.

- Машунь, Санті пора додому , він тільки що сказав мені це. Бачиш, втомився вже, весь день розвозив дітям подарунки, аж з ніг валиться. 

Дитина злякалася за Санту.

- Ти в порядку, Санто?

- Так, люба. Йди грайся. 

- Йди до всіх, я зараз прийду.

- Добре, мамо. Санта, дякую, гарного Нового року! 

Вона помахала рукою.

  - Щасливого Нового року, Машо. 

Він ледве піднявся, а я пішла вже відчиняти двері. Я намагалася не дивитися на нього, оце так зустріч!!

  - Дякую. 

Він ледве говорив. Але таки вийшов надвір, а потім обернувся до мене та наші погляди зустрілись. 

- Віко , скажи мені чесно. Це моя дочка? 

Здавалося, що він навіть не кліпав.

- Ні.

- Віко, не бреши мені!! Вона  ж копія мене, ти тоді говорила, а я не вірив. 

- Дімо, потрібно було тоді думати, вже занадто пізно!!  В нас все добре. 

- Так? А де ж тоді твій чоловік??

  Він здвинув свої чорні брови.

- На роботі! Він бізнесмен.

- Невже робота дорожче сім'ї?? 

Він щиро здивувався та розлютився навіть.

- Ні, в нього ми на першому місці, тому він важко працює. Все, забудь сюди дорогу й прощай !