12 Розділ

" Дев'ять років тому "

Мене наскрізь пропалював погляд герцога. Я відчула під своїми ногами землю. Чорний, як смола, дим потроху розвіювався. Тайлар Дарк’Ярхарт досі міцно стискав моє зап’ястя. Що цей чоловік, в біса, собі дозволяє?!

— Відпустіть, — крізь зуби процідила я, але хватка герцога не ослабла.

— Затям собі одне, Елеоноро, — сердито промовив він. — Дарк’Ярхарти вам не рівня.

Він виплюнув ці слова мені в обличчя, а потім зник у своїй чорній димці. Біль від слів, які були мені вже знайомі, захопив мене новою хвилею.

" Дарк’Ярхарти вам не рівня ".

— Норо! Ходи сюди, ми їдемо додому, — дядько стояв біля нашої карети.

Стиснувши долоні в кулак, я швидко пішла до дядька. Обличчя у нього було беземоційне. Сівши в карету, я зустріла тривожний погляд Дена. Він мовчав, але його очі говорили більше, ніж потрібно.

Розчарування.

Ось що я прочитала в його погляді. Не так він уявляв своє знайомство з принцом. Ми грали в мовчанку, але дядько здався першим.

— Ти з глузду з’їхала, дівчино!? — сердито промовив він. — Геть розум втратила!? Спочатку вартові корони підходять до мене і виводять із зали на очах у двох сотень людей, потім до карети приводять його, — дядько зло зиркнув на Дена. — А ти вирішила мене добити. Сам Дарк’Ярхарт за руку тебе притягнув сюди. Не поясниш, що, в дідька, ви накоїли!?

— Нічого такого, щоб ти так кричав на нас, — відповіла я.

— Нічого такого? О, Елеоноро, та невже? Відповідай на мої питання. Про що ви з герцогом говорили?

— Чому ми не рівня Дарк’Ярартам? — випалила я.

— Що? — дядько не очікував такого запитання.

— Ти почув. Чому ми їм не рівня? Бабуся з дідусем пропрацювали на корону не один десяток років. Вони товаришували з Дарк’Яртами, а зараз ми — ніщо для них. Ми їм не рівня. Чому!?

Дядько пильно дивився на мене і мовчав.

— Тепер ти не відповідаєш на мої запитання, дядечку?

Решту дороги додому ми провели в суцільній тиші. Ден дивився у вікно, поки не задрімав, дядько поринув у вир своїх думок, а я прокручувала слова герцога в голові. Звідки він дізнався про нас із Філіпом? Тепер я впевнена, що листа бабусі надіслав він. І саме з ним вона вчора зустрічалася. Але чому цим двом так заважають наші стосунки з Філіпом!? Я думала, що наш світ перестав жити застарілими стереотипами, та виявляється — ні. Титул — от що головне. Почуття двох людей відходять на другий план, коли йдеться про ранги їхніх сімей.