5 Розділ

Бабуся мертвою хваткою вчіпилася мені в руку. Що з цією жінкою не так?

 - Йди за мною! - процідила крізь зуби вона.

 - Але...

 - Мовчки Елеоноро! - вона сердита на мене, але за що!?

Ми зайшли у її з дідусем кімнату. 

 - Сіленціо, - бабуся промовила заклинання, щоб нас ніхто не зміг підслухати.

Я не розумію, що в біса відбувається!?

 - Ти зустрічаєшся з принцом Філіпом? Зовсім здуріла?! - усе, абсолютно усе всередині мене похололо. Як? Як вона дізналася?

 - Відповідай Елеоноро! - її гніву не було меж.

 - Так, але як ти... 

 - Як я дізналася? Ти це хотіла запитати? - бабуся підійшла до мене блище. - Це немає значення Елеоноро! Чим ти думала? Тебе виховували порядною дівчиною! А ти, що робиш? Крутиш інтрижку з тим дурнем!

  - Філіп не дурень! - я починала закипати.

 - Він користується тобою! Кохання так засліпило тобі очі, що ти не бачиш цього? - чому вона таке каже? - Він і вся його проклята сімейка, тільки і вміють користуватися людьми!

 - Оо та невже? Саме через це ти пропрацювала на короля більше ста років!? - не стримавшись, сказала я.

Можливо, бабусю вразила моя сміливість, тому що на секунду вона замовкла. Сто з гаком років вона була радницею короля, пліч-о-пліч з ним вирішувала державні справи, а зараз говорить таке?! 

 - Ти не знаєш, з ким зв'язалася! Дарк'Яркхарти - монстри в людській подобі! Якщо король з королевою дізнаються про ваші "стосунки", то у порошок тебе зітруть! Думаєш Філіп закоханий в тебе? - бабуся не підбирала слів. - Ти йому не рівня! Затям це! 

 - Я кохаю його, а він мене! Ти говориш якусь маячню засновану на застарілих стереотипах!

 - Ти погано мене почула?! Між вами нічого не може бути! Елеоноро прийди до тями! - бабуся підійшла і взяла мене за руку. - Філіп принц, а ти дочка віконта. Король з королевою підберуть для свого сина відповідну наречену. Ти іграшка в його руках, Норо. Коли йому доведеться обирати між тобою і короною, він зробить вибір не на твою користь. Послухай мене, поки не пізно.

Як вона дізналася? Хто міг їй сказати? Все було так добре! Філіп кохає мене! І ніколи не зрадить! Я мовчки дивилася бабусі в очі. Чого вона очікувала? Хотіла почути моє каяття? Я не відмовлюся від Філіпа. Нізащо!

 - Мені потрібно йти готуватися до турніру, - сказала я і просто пішла. Не було бажання знаходитися з нею не те, що в одні кімнаті, а й в цілому світі!