4 Розділ

Зайшовши у велику залу, я побачила всіх членів нашої сім'ї крім бабусі. Дивно, вона мала б вже повернутися.

У центрі великого столу сидів батько. По праву руку від нього сидів дядько Норт та дідусь Вільям. Деніель обігнав мене й маму і вмостився на своє місце біля дідуся.

Мама спокійно пройшла до столу та сіла по ліву руку від тата. Проходивши повз вікно, мою увагу до себе привернула чорна карета, яка під'їхала до нашого маєтку. Я вже збиралася запитати, чи мають бути у нас якісь гості, але побачила, що з моторошної, чорної карети вийшла бабуся...

Я пройшла до столу і сіла навпроти брата. Що це в біса за карета?..  

Вчора ми всі сиділи у вітальні, розмовляючи на різні теми. Дядечко розповідав про турнір, коли дворецький постукав у двері та з дозволу тата, зайшов до нас і віддав бабусі якогось конверта. Абсолютно білого й чистого, без печатки, підпису чи натяку на те хто міг би його відправити. Вона з посмішкою взяла конвертик у руки, та відкрила його. У ньому був лист. Після прочитаного бабуся одразу ж змінилася в лиці. Її радісний та веселий настрій зник, поступившись місцем тривозі.

 - Щось сталося? - запитав дідусь.

 - Ні, нічого, - спокійно промовила вона, але я була впевнена, що щось тут не чисто. - Я повернуся до сніданку. - виходячи з кімнати сказала бабуся. Дідусь вибіг за нею, залишивши нас у повному недорозумінні.

 - Куди вчора поділася бабуся? - запитала я.

 - У неї виникли невідкладні справи, - дідусь відповів на моє запитання, але це очевидно не те, що я хотіла почути.

 - Але ж... - не встигла договорити я, як у залу відчинилися двері.

 - Доброго ранку, - голос у бабусі був холодним і серйозним.

 - Доброго, усе гаразд? - запитав дядько у своєї мами.

 - Так, - бабуся поводила себе дивно, вона не зводила з мене очей поки йшла до столу, сівши на своє місце навпроти дідуся, всеодно час від часу дивилася на мене. Її погляд лякав і насторожував, але я щиро не розуміла її поведінки.

 - Дядьку, а ми з вами на турнір сьогодні їдемо, - з посмішкою промовив Деніель.

 - Вам ніколи не була цікава стрільба з лука, то з чого у вас з'явилося бажанням поїхати на турнір? - з підозрою дивилася на мене бабуся. Та якого біса? Що я вже не так зробила? 

 - Не хочеться сидіти в дома, - відповіла я. Бабусин погляд став ще суворішим.

 - Добре, якщо хочете їхати, то о 12:00 будьте готові, - я й не очікувала від дядька Норта іншої відповіді.

Поснідавши, всі почали розходитися по своїх справах. Я вийшла з вітальні та попрямувала у свою кімнату. Бабуся Ада поводить себе вкрай дивно! Чому вона так дивилася на мене? 

Не встигла я дійти до сходів на другий поверх, як хтось схопив мене за руку...