2 Розділ

В оксамитовому кріслі сиділа вона. Аделаїда Готельгем - моя бабуся. Її вогненне волосся, зелені очі, які завжди трохи світилися, сукння ніжно блакитного кольору з рожевими квітами робили її образ ніжним, але ця жінка далеко не така, як здається на перший погляд. Бабуся була серйозною, деколи навіть суворою до мене з сестрою, але це лише тоді коли діло стосувалося навчання. У інший час вона була найдобрішою людиною у всьому світі. Саме вона навчала нас магії. Завдяки їй я став сильним та впливовим медіумом у королівстві.

Бабуся виглядає на тридцять п'ять, але насправді їй набагато більше. У нашому світі незалежно від того чи володіє людина магією чи ні, коли минав її тридцять п'ятий день народження, вона переставала змінюватися зовнішньо. Бабусі було 458 років, коли вона вирішила, що прийшов її час покинути цей світ. Саме через численні замахи на її життя, вона зробила такий висновок.

Якщо людину чи мага у нашому вимірі вбити, то його душа ніколи не потрапить до Мармута - потойбічного королівста. Лише коли людина помирала власною смертю або за своїм бажанням, її душа продовжувала своє життя у Мармуті.

Бабуся за допомогою одного з найсильніших медіумів того часу, з власного бажання через постійну небезпеку і загрозу її життю, перенесла свою душу у Мармут. 

 - Двадцять вісім... 

Слова бабусі Ади блискавками вдарили у серце.

 - Вже дев'ять років ми не бачили її, - бабуся перевела свій погляд на наш сімейний портрет. - Це наш останній шанс повернути...

 - Знаю! -  різко відповів я, бо був упевнений, що зараз почую її ім'я, а воно завдавало мені надто багато болю.

 - Я дещо бачила.

Бабуся за життя була наймогутнішою провидицею у нашому королівстві. 

 - Що саме? Ти бачила видіння пов'язане з нею?

 - Так. Я знаю як тобі допомогти розплутати шифр.

Дев'ять років я не міг спокійно спати, бо постійно у мене в голові крутилися ідеї, як зняти прокляття з сестри, але зняти його було не можливо, не розгадавши шифр. Я об'їздив майже всі королівства, шукаючи допомогу в інших магів, але як тільки вони чули ім'я династії, яка наклала закляття на мою сестру одразу відмовлялися допомагати мені та слали під три чорти. 

 - Але Деніелю це дуже не безпечно.

 - Мені плювати, якщо це допоможе повернути її я ладен на все. Що ти бачила?

 - Дівчину. Вона зможе розплутати шифр, крім неї більше ніхто тобі не допоможе.

 - І династія, яка наклала прокляття на мою сестру не злякає її? - я промовив ці слова з насмішкою, за стільки років я зневірився, що знайдеться хоч один маг який зможе мені допомогти.

 - Не злякає, тому що вона абсолютно нічогісінько не знає про існування цієї бісової династії.

 - Як це можливо? - про цю династію в королівстві та за його кордонами знали всі.

 - Ця дівчина не знашого світу Дене. І щоб вона допомогла тобі повернути сестру, ти маєш знайти її.

Сьогодні після розмови з бабусею я мав вирушити до королівства Елейрін. Воно було моєю останньою надією. Та зараз мої плани здається кардинально змінюються.