Сонячний літній вечір… Вона вірила у незабутню казку в житті. Ні, це не була дівчина з надзвичайними мріями. Це була найпростіша дівчинка із маленького містечка, яка завжди вірила в дива. Вона не мала перед собою перешкод, але була такою вразливою натурою, що часто хотіла здатись. Та її зупиняли думки… Про її минуле.
Мартелла. Дівчину звали Мартелла. Нещодавно їй виповнилося прекрасних 20 років. Вона не втрачала надії та віри у власні мрії. Вона жила кожною хвилиною дня. Здавалось завжди така життєрадісна та цілеспрямована, але ж ніхто не знав про її внутрішній біль та далеке минуле.
У свої 16 дівчині довелося переїхати у незвідано-чужий Київ. Її нелегке життя в рідному містечку, часто ламало дівчину. Ще дитиною, вона змушена була працювати на заводі, щоб тільки принести в сім’ю декілька копійок. Навчання… Саме ним марила Мартелла. Тому, залишившись самотньою з хворою матусею, вона зробила все, щоб поступити в найкращий ВУЗ країни. Навчання завжди для дівчини було в пріоритетах. Незважаючи на складні обставини життя, Мартелла часто «зависала» в книжках, і де хто б її не побачив, вона завжди гризла граніт науки. Бо саме завдяки навчанню та подальших кар’єрних сходах, дівчина зможе вибратись із злиднів та допомогти своїй любимій матусі подолати таку важку хворобу.
Мартелла ще тоді була досить мрійливою дівчинкою, яка вірила в дива, вірила в надзвичайні сили і загадувала всюди одне бажання: «одужання моєю любимої матусі». Та дівчина не знала того факту, що матір, хвилюючись за свою єдину дитину, не говорила усі подробиці прогресування хвороби. Вона була на межі. Між життям та смертю. Залишалось підготувати тільки доньку до смерті найближчої для неї людини.
Згодом, заквдяки наполегливості та успішності в навчанні, дівчинка вступила в такий омріяний та бажаний ВУЗ Києва. Це був перший крок до мрії, ах так… Київський авіаційний університет зустрічав дівчину великими можливостями. І саме там почалося справжнє живе життя Мартелли. Те, до чого вона так довго йшла, виявилось вже тут…
Тепер на дівчину чекало чимало змін. Нове життя, чорт забирай. Ах. Жалко було тільки одного: любима матуся так далеко та ще й не зовсім здоровенька. Ну, нічого. Як тільки Мартелла влаштується, зможе дозволити собі і підробляти, і вчитись, вона обов’язково забере сюди і маму. Але, стоп…. Зараз потрібно концентруватись тільки на навчанні.
Ось так і розпочався найцікавіший період життя Мартелли: її юність…
Дорогі мої, це моя перша книга, моє перше написання, тому прошу не судити строго❤️ Прошу, залишайте відгуки, діліться враженнями, для мене це буде великою мотивацією.